Lightning flashed across the sky,fo

Lightning flashed across the sky,followed by the crash of thunder. George Philips was driving carefully along the narrow country lane. It was late at night and he was looking forward to reaching his hotel. Suddenly his car engine died. He tried to start the car again but nothing happened. "Blast!" he said angrily. Up ahead in the distance he could see a light coming from a castle. He got out of the car and ran quickly through the pouring rain towards the huge building.
George reached the castle's big wooden door and rang the bell. The heavy door slowly creaked open. In front of him stood a young woman. As she looked up at George her face lit up. "Oh,please come in out of the rain," she said. George thanked her and entered a big hall,then introduced himself and explained what had happened. She told him that he was welcome to spend the night in the castle and led him into the library.
A big crackling fire was burning in the fireplace. George went to warm himself in front of it. The young woman offered to make some tea and left the room.
George had been standing there for a few minutes when he heard a voice behing him. "Good evening. I'm Mrs McDougall. My daughter told me we had a guest. Please have a seat."
Soon afterwards the daughter came in. She was carrying a silver tray with a large teapot and three china cups. After they had finished their tea,Mrs McDougall offered to show him to his room. George was following her up the huge staircase when he heard her weeping.
"Is something wrong?" he asked her.
"I'm sorry," she whispered as tears ran down her wrinkled cheeks. "It's just that you remind me so much of my husband. I haven't seen him for ten years." The wind was howling outside and George felt a chill run down his spine.
When George woke up the next morning,the sun was shining and the birds were singing. He had slept very well the night before and felt refreshed. He put on his clothes,and went downstairs to thank the two women. He had been looking for them for some time before he realised that he was alone in the castle. He wrote a note thanking them for their kindness and returned to his car. To his relief,when he turned the key,the car started with a roar.
Ten minutes later George stopped at a cafe to have breakfast. As the waitress was filling his coffee cup she said, "That was a terrible storm we had last night,wasn't it?" George nodded and took a sip of hot coffee. He told her that,as his car had broken down,the McDougalls had put him up for the night in their castle. The waitress looked at him in amazement. "But that's impossible!" she exclaimed. "Nobody has lived in that castle since Mrs McDougalls and her daughter died in a car accident ten years ago!" George stared at her in disbelief and trembling with shock,dropped his coffee cup onto the floor.

Результаты (украинский) 1:

Блискавка майнула по небу, слідують аварії грім. Джордж Philips ретельно їхав по вузькому путівець. Було вже пізно вночі, і він був з нетерпінням очікуємо досягнення його hotel. Раптово помер його двигуна автомобіля. Він намагався знову завести автомобіль, але нічого не відбулося. "Вибух!" він сказав сердито. Вгору вперед на відстані він міг бачити світло, що виходить від замок. Він вийшов з машини і швидко побіг через проливний дощ по відношенню до величезного укріплення.Джордж дістатися до замку велика дерев'яна двері і зазвучав дзвін. Важких дверей, повільно скрипів відкритим. Перед ним стояв молода жінка. Як вона шукав Джордж її обличчя, закурив. "О, будь ласка, заходьте з дощу," сказала вона. Джордж подякував їй і введений великий зал, то представився і пояснили, що сталося. Вона сказала йому, що він був Вітаємо провести ніч у замку і повели його в бібліотеці. Великий потріскування вогню було спалювання у каміна. Джордж пішов тепле себе перед ним. Молода жінка запропонував зробити деякі чай і вийшов з кімнати. Джордж мав стояли там протягом декількох хвилин, коли він почув голос behing йому. "Добрий вечір. Я Макдугалл ю. Моя дочка сказала мені, що у нас була гостем. Будь ласка мати місце".Незабаром після цього дочка прийшла. Вона несла срібло лоток з великими чайник і три чашки Китаю. Після того, як вони закінчив свій чай, Макдугалл ю запропонували, щоб показати йому свою кімнату. Джордж був слідом їй величезний сходи почув її плачу."Це щось не так?" він просить у неї."I'm sorry", прошепотіла вона, як сльози текли по її щоках зморшкуватою. "Це просто, що ви нагадати, що в мій чоловік. Я не бачив його протягом десяти років." Вітер був виття за межами і Джордж відчував холод котилися по його хребет. Коли Джордж прокинувся наступного ранку, Сонце світить і співали птахи. Він мав дуже добре спали напередодні і відчував оновилася. Він поклав на його одязі і спустився вниз, щоб подякувати дві жінки. Він був шукали їх протягом деякого часу, перш ніж він зрозумів, що він був самотній в замку. Він написав записку подякувати їм за їх доброту і повернувся в свою машину. Для його полегшення коли він звернув клавішу, автомобіль розпочався рев.Десять хвилин пізніше Георгій зупинилися на кафе поснідати. Як офіціантка була виконуючи його чашку кави, вона сказала: "що було жахливо бурі, що ми були вчора ввечері, не так?" Джордж кивнув і зробити ковток гарячою кавою. Він сказав їй, що, як його автомобіль зламався, на McDougalls поставив його на ніч в їх замок. Офіціантка подивилася на нього в подиві. "Але це неможливо!" вона вигукнув. "Ніхто не жив в замку з Місіс McDougalls і її донька померла в автомобільній аварії десять років тому!" Джордж дивився на неї в невірстві і тремтячи від шоку, впав його чашку кави на підлогу.

Результаты (украинский) 2:

Блискавки блищали в небі, а потім удар грому. Джордж Philips їхав обережно вздовж вузької путівці. Це було пізно ввечері, і він з нетерпінням чекав його досягнення готель. Раптово його двигун автомобіля загинули. Він спробував завести машину знову, але нічого не сталося. "Вибух!" сердито сказав він. Попереду на відстані він міг бачити світло, що виходить від замку. Він вийшов з машини і швидко побіг через проливним дощем в напрямку величезної будівлі.
Джордж досяг великій дерев'яній двері замку і подзвонив. Важкі двері зі скрипом відчинилися повільно. Перед ним стояв молодий жінці. Як вона подивилася на Джорджа її обличчя освітилося. "О, будь ласка, приходьте в з дощу", сказала вона. Джордж подякував їй і ввійшов у великий зал, а потім представився і пояснив, що сталося. Вона сказала йому, що він мав право провести ніч у замку і привела його в бібліотеку.
Велика потріскування вогонь, що горить в каміні. Джордж вирушив до зігрітися перед ним. Молода жінка запропонувала зробити чай і вийшов з кімнати.
Джордж стояв там протягом декількох хвилин, коли він почув голос, випереджати його. "Добрий вечір. Я місіс Макдугалл. Моя дочка сказала мені, що ми були в гостях. Будь ласка, сідайте."
Незабаром після цього дочка прийшла. Вона несла срібний піднос з великим чайником і чашками трьох порцелянових. Після того як вони закінчили свій чай, місіс Макдугалл запропонував показати йому його кімнату. Джордж наступні її величезний сходах, коли він почув її плач.
"Щось не так?" запитав він.
"Я жалкую", прошепотіла вона, і сльози текли по її щоках зморшкуватим. "Це просто, що ви нагадуєте мені стільки мого чоловіка. Я не бачив його протягом десяти років." Вітер вив зовні і Джордж відчув холодок бігти вниз по його спині.
Коли Джордж прокинувся наступного ранку, сонце світило, і співали птахи. Він спав дуже добре вночі і відчув оновилася. Він одягнув одяг, і пішов вниз, щоб подякувати двох жінок. Він шукав для них протягом деякого часу, перш ніж він зрозумів, що він був один в замку. Він написав записку з подякою за їхню доброту і повернувся до своєї машини. До його полегшення, коли він повернув ключ, автомобіль почав з гуркотом.
Десять хвилин по тому Джордж зупинився в кафе, щоб поснідати. Як офіціантка наповнюючи його чашку кави, вона сказала, "Це було жахливий шторм у нас було минулої ночі, чи не так?" Джордж кивнув і зробив ковток гарячої кави. Він сказав їй, що, так як його машина зламалася, то McDougalls поклав його на ніч в їх замку. Офіціантка подивилася на нього в подиві. "Але це неможливо!" вигукнула вона. "Ніхто не жив у цьому замку, так як пані McDougalls і її дочка померла в автомобільній аварії десять років тому!" Джордж дивився на неї в подиві і шоці тремтячи, впустив чашку на підлогу.

Результаты (украинский) 3:

Майнула блискавки небом, слідом за катастрофу грому. Джордж Philips акуратно вузькими країни провулку. Це було пізно ввечері і він дивився з нетерпінням досягнення свого готелю. Раптом його машиною помер. Він намагався завести машину знову нічого не сталося. "Blast!", - сказав він. Вгору на один крок вперед у далечінь міг побачити світла, що надходить до нас від замку.Він вийшов з машини і біжить скоріше через проливний дощ у бік величезний будинок.
Джордж досяг замок з великим дерев'яні двері і подзвонив. Важкі двері повільно поскрипували від відкритим. Перед ним стояв молодий жінці. Як вона підняла на Джордж її обличчя освітилося. 'Ах, будь ласка, до виходу з дощем", - сказала вона. Джордж подякував їй і поступив великий зал,Діляв і пояснив, що сталося. Вона розповіла, що він був запрошуємо Вас провести вечір у замку і відвів в бібліотеці. Кратність великий найкльовіший вогонь горів у каміна. Джордж поїхав до теплого себе перед ним. Молода жінка запропонував внести деякі чай і вийшов з кімнати. Кратність Джордж були там стоїть на кілька хвилин, коли почув голос behing йому.'Добрий вечір. Я Пані Макдугалл розповіла. Моя дочка розповідав нам довелося гостя. Будь ласка, сидіння."
незабаром дочка. Вона везла срібний піднос з великим чайника і три китаю кубки. Після того, як вони були готові їх чай,Пані Макдугалл розповіла запропонував показати йому до своєї кімнати. Георгій був такий її сходові величезні, коли почув її плач.
"це означає, що ви щось наплутали?" - риторично запитав її.
'вибач", Прошепотіла вона як сльозах вибігла по її зморшкуватою щоки. "Це саме те, що вам нагадати мені стільки мого чоловіка. Я не бачив його за десять років". вітер вила ззовні і Джордж відчув chill виконати свої хребта. Коли
Петре Джордж прокинувся вранці наступного дня,світило сонце і співали птахи. Він спав дуже добре напередодні ввечері і відчув освіжили. Він поставив на свій одяг,І пішов на іншому поверсі подякувати двох жінок. Він шукає їх на деякий час, перш ніж він зрозумів, що він був один у замку. Він написав записку подякувавши їм за їх доброта і повернувся до свого автомобіля. Його рельєфу, коли йому виповнилося ключових,автомобіль почав з гуркотом.
через десять хвилин Джордж зупинився на кафе поснідати. Як офіціантка був заповнюючи кавової чашечкою сказала,"Це страшна буря ми мали минулої ночі, чи не так?' Георгій кивнув і сьорбнув гарячої кави. Про це він сказав їй, що,як свого автомобіля не розбивається,McDougalls ввела його за ніч у їх замку. Офіціантка дивилася на нього з подивом. 'Але це неможливо!' вона вигукнула. 'Ніхто не жив у цьому замку з пані McDougalls з дочкою помер в автокатастрофі десять років тому!' Джордж дивився на неї в недовірі і тремтячими від ударів,скинув каву на підлогу.