Over the past fi fteen years, my re

Over the past fi fteen years, my research has
documented that, for many, online life and
smartphone connections have got in the way
of things that people feel are important. We’re so busy
communicating that we don’t have time to think, we don’t
have time to sit down and have a conversation. We’d rather
text than talk. It makes us feel more in control.
A young woman Skypes her grandmother in another city
but does her email during these conversations. She tells
me that she hardly pays attention to what her grandmother
is saying. The young woman does not feel good about
these conversations, although her grandmother seems
pleased. A mother explains that she cannot resist the ‘little
red light’ telling her that she has a new message on her
BlackBerry, even when she is driving on the motorway with
her children in the car. The unread message, that red light,
has come to stand for our feelings of hope. That someone
wants us, that something new is coming into our lives.
A woman explains that when she was in hospital, her
husband worked from her bedside but was so busy with his
device that he didn’t talk to her. Children complain about
parents texting at breakfast
and dinner. Parents at the
playground push a swing
with one hand and scroll
through their messages
with the other. I go to
a funeral and people
are texting, hiding their
phones under their hymn
books.
I remember, not so long ago, when a student
remarked on the fi rst time a friend interrupted
a conversation to take a call. ‘It made me feel
like he was putting me on pause,’ he said. Now,
we all treat each other as ‘pausables’.
An impatient high-school student says to me,
‘If you really need to get in touch with me,
just shoot me a text.’ He sounds just like my
university colleagues who tell me they would
rather avoid face-to-face meetings and would
prefer to communicate with ‘real-time texts’.
I do not want to condemn technology but think
that we have put in place a powerful technology
and have not yet learned to use it in the best
way. But these are early days for the internet.
It is up to us to make and shape it. I wrote my
new book to mark a time of opportunity. We
need to form a more empowering partnership
with technology. Our job is to shape it to our
human purposes.

Результаты (украинский) 1:

За останні роки fi fteen мої дослідження маєзадокументовані, для багатьох, онлайн життя ісмартфон зв'язків мають встала на шляхуте, що люди відчувають, є важливими. Ми так зайнятіСпілкуючись, що не маємо часу подумати, ми неє час, щоб сісти і поговорити. Ми б скорішетекст розмовами. Це змушує нас відчувати себе під контролем.Молода жінка Skypes її бабусі в інше містоале робить її електронної пошти під час цих розмов. Вона розповідаємені, що вона навряд чи звертає увагу на те, що її бабусяговорить. Молода жінка не відчувати себе добре проці розмови, хоча здається, її бабусііз задоволенням. Мати пояснює, що вона не може протистояти на ' малочервоне світло ' сказав їй, що вона має на неї нове повідомленняBlackBerry, навіть тоді, коли вона їде по автомагістралі зсвоїх дітей в машині. Непрочитане повідомлення, що на червоне світло,настав стояти за нашими почуттями надії. Що хтосьхоче, що щось нове приходить в наше життя.Жінка пояснює, що, коли вона була в лікарні, їїчоловік працював з її тумбочка, але був настільки зайнятий, з йогопристрій, що він не поговорити з нею. Діти скаржаться на тебатьки текстові повідомлення на сніданокі вечерю. Батьки в намайданчик push гойдалкиз одного боку і прокручуваннячерез їхні повідомленняз іншого боку. Я йду впохорони і людямтакі текстові повідомлення, приховуючи їхтелефони під їх гімнкниги.Я пам'ятаю, не так довго тому, коли студентзвернули увагу на реа першого час друг перерванорозмова прийняти дзвінок. "Це змусило мене відчувати себеяк він був покласти мене на паузу,' сказав він. Тепер,Ми всі ставитися один до одного як 'pausables'.Нетерплячий студент середньої школи, каже мені,"Якщо вам дійсно потрібно увійти в контакт з мене,просто застрелити мене текст.' Він звучить як мійУніверситет колег, хто скаже, вони бдосить уникнути лицем до лиця наради і бволіють не спілкуватися з "в режимі реального часу текстів".Я не хочу, щоб засудити технології, але думающо ми ввели в дію потужні технологіїі не ще не навчилися використовувати його у кращихшлях. Але ці ранні дні для Інтернету.Це залежить від нас, щоб зробити і її. Я написав моїНова книга для позначення часу можливості. Минеобхідність формування більш розширення можливостей партнерстваз технологією. Наше завдання, формувати його до нашихлюдського цілям.

Результаты (украинский) 2:

За останні п'ятнадцять років фантастичних, мої дослідження
документально, що для багатьох, онлайн життя і
смартфонів з'єднання потрапили в дорозі
речей, які люди відчувають важливі. Ми так зайняті
прохідна, що у нас немає часу, щоб думати, що ми не
встигли сісти і розмова. Ми б воліли
текст, ніж говорити. Це змушує нас відчувати себе більш під контролем.
Молода жінка Skypes бабусю в іншому
місті, але робить її електронною поштою протягом цих розмов. Вона каже
мені, що вона ледь звертає увагу на те, що її бабуся
каже. Молода жінка не відчуває себе добре про
цих розмов, хоча бабуся, здається,
задоволений. Мати пояснює, що вона не може протистояти "трохи
червоне світло", говорячи їй, що вона має нове повідомлення на своєму
BlackBerry, навіть коли вона на автомагістралі з
дітьми в машині. Непрочитаних повідомлень, що червоне світло,
прийшов, щоб стояти за свої почуття надії. Що хтось
хоче, щоб ми, що щось нове приходить в наше життя.
Жінка пояснює, що, коли вона була в лікарні, її
чоловік працював з її ліжку, але був так зайнятий своєю
пристрої, що він не розмовляв з нею. Діти скаржаться
батькам текстових на сніданок
і вечерю. Батьки на
дитячому майданчику натиснути гойдалки
з одного боку, і прокрутіть
через свої повідомлення
з одним. Я йду в
похоронах, і люди
є текстові, приховуючи свої
телефони під їх гімн
книги.
Я пам'ятаю, не так давно, коли студент
помітив на час першої друг перервана
розмова прийняти виклик. "Це змусило мене відчувати
себе, як він ставив мене на паузу, сказав він. Тепер,
ми всі ставимося один до одного як "pausables».
Нетерплячий гімназист говорить мені,
"Якщо вам дійсно потрібно, щоб увійти в контакт зі мною,
просто стріляти мені текст. Він звучить так само, як мої
університетські колеги, які кажуть мені, що вони
воліють уникати лицем до лиця зустрічі і буде
краще спілкуватися з "реального часу текстів».
Я не хочу, щоб засудити технології, але думаю,
що ми ввели в дію потужним Технологія
і ще не навчилися використовувати його в кращому
чином. Але це перші дні для Інтернету.
Це до нас, щоб зробити і формувати його. Я написав
нову книгу, щоб відзначити час можливість. Ми
повинні сформувати більш уповноважують співпраця
з технологією. Наша робота полягає у формуванні його нашим
людських цілей.

Результаты (украинский) 3:

За останні роки, fi fteen моєї науково-дослідницької роботи є
документально, що для багатьох, он-лайн життя і
смартфон з'єднання потрапили у спосіб
речей, що люди відчувають себе важливі. Ми з вами спілкуємося, ми не настільки зайняті
не буде часу думати, ні
мають час, щоб сісти і має у своєму розпорядженні до розмови. Ми хотіли б досить
текст ніж говорити. Це змушує нас відчувають себе більш в керування.
Молода жінка Skypes бабусі в іншому місті
але робить її електронної пошти під час цих розмов. Вона розповідає
мені, що вона навряд чи звертає увагу на те, що її бабуся
кажуть. У молодої жінки не відчувають себе добре про
ці розмови, хоча її бабуся здається квадратного сантиметра порадувало. Мама розповідає, що вона не може протистояти 'мало
червоне світло' розповідають їй, що вона має нове повідомлення про її
Ожина, навіть якщо вона руху на ділянці автошляхів з
її дітей в машині. 'Непрочитане повідомлення, що червоне світло,
прийшов на наші почуття надії. Що хтось хоче
нам, що щось нове надходить у нашому житті.
жінка розповідає, що коли вона була в лікарні, її
чоловік працював з її тумбочки але був так зайняті його
пристрою, що він не поговорити з нею.Діти скаржаться
батьків texting на сніданок
і вечеря. Батьки на
дитячий майданчик посуньте качелька
з одного боку, і прокручування
через свої повідомлення
з іншими. Я йду
похоронного і люди
є texting, ховають
телефонів за їх сповняться
книги.
я пам'ятаю, не так давно, коли ж студентка
зауважив на- няв час друга перервав
розмову на виклик. 'Це змусило мене відчувати себе
Як він був внесення мене в режимі паузи", - сказав він. Сьогодні ми всі лікувати
один одного, як 'pausables" .
на нетерплячі гімназист говорить мені,
'якщо вам дійсно потрібно зв'язатися зі мною"
просто знімайте мені текстове.' Він звучить так само, як і мій
університету колег, які вони б
скажіть а уникнути наради віч-на-віч і б
віддають перевагу спілкуватися з 'реального часу текстів' .
Я не хочу думати
засудити технології, ми поставили на місце потужні технології
і ще не навчилися використовувати його в кращих
речі. Але ці дні для інтернет-.
це до нас, щоб і форми. Я написав
нові книги з нагоди у той час. Ми
необхідно сформувати більше можливостей партнерства
технологією. Наша робота - це форма до нашого
людського призначення.