Oliver glanced at his watch. There

Oliver glanced at his watch. There were ten minutes left until the supermarket closed and he was rushing round, quickly dropping things he needed for the weekend into his trolley. He hadn’t been in his own flat long and now his mother had invited herself for dinner the following day. He really wanted to impress her with his ability to cope on his own, but he knew that the usual critical comments would soon appear if everything wasn’t perfect. He hoped that the three days he’d spent cleaning the place from top to bottom wouldn’t be wasted, and he’d even gone so far as painting the front door. His mother wouldn’t notice that, though, of course. What she would notice was the dust on top of the pictures, or the old sofa, or one of a thousand other things that Oliver had forgotten about. Still, he was determined to give her a good meal, and maybe that would put her in a slightly better mood than usual.He checked his shopping list again and bent over to look through his trolley. He mentally ticked off the items and then realised that he still needed eggs. As he straightened up to set off towards the dairy section, there was an enormous collision, a clatter of tins and a loud shriek of pain. When Oliver had recovered his balance, he saw an attractive woman of about nineteen on her knees, putting tins and vegetables back into a handheld basket.‘Why don’t you watch where you’re going?’ she snapped at him over her shoulder. ‘Some people just have no manners. Honestly … ‘‘Er … sorry,’ stammered Oliver. ‘Let me help you.’ He began to pick tins up. ‘It really wasn’t my fault, though, you know. I was just … ‘The girl grabbed a tin of tuna from his hands.‘Never mind,’ she said, her basket now full, and she strode off down the aisle without looking back. Oliver watched her go and sighed. He never seemed to have much luck with girls. Maybe that was just what he needed to show his mother how grown up he was. He turned back to his own trolley and began to push it. Maybe if she came to dinner and he introduced her to an intelligent, charming young woman then she would stop calling him every day to check he was okay. As Oliver thought about this possibility, something caught his eye and he stopped his trolley. There was a red leather purse on top of his shopping. It must have come out of the girl’s basket and landed in his trolley. Oliver quickly glanced around, looking for the girl. She wouldn’t be able to pay for her shopping. He picked up the purse, left his trolley and sprinted towards the line of checkouts.When he got there, he scanned the lines of customers waiting to pay. There were about a dozen queues, but Oliver couldn’t see the girl in any of them. Thinking that she must still be shopping somewhere in the supermarket, Oliver turned to go and find her when he suddenly heard a familiar voice at the front of the queue next to him.‘I’m sure I had it here a minute ago. I want to speak to the manager. I think it’s been stolen. It must be someone in this supermarket because I know … ‘She stopped as she realised that Oliver was standing next to her, holding her purse out towards her.‘Lost something?’ Oliver asked.The girl smiled, then recognised Oliver and frowned, before her expression softened again and she took the purse with a faint smile on her lips.‘Thanks,’ she said quietly.

Результаты (украинский) 1:

Олівер глянув на годинник. Існували десять хвилин залишилися до супермаркету не закрите, і він мчав круглим, швидко скинувши речі, необхідну йому для вікенд в його візок. Він не був у своїй квартирі довго, і тепер його мати запросила себе на обід на наступний день. Він дуже хотів, щоб справити на неї враження своїй здатності впоратися самостійно, але він знав, що звичайні критичні зауваження незабаром з'явиться, якщо не все було ідеально. Він сподівається, що через три дні він провів очищення місця зверху вниз, не буде витрачений даремно, і він навіть зайшов так далеко, як фарбування вхідних дверей. Його мати не помітить, що, хоча, звичайно. Те, що вона помітить, була пил на верхній частині картинки, або старий диван, або один з тисячі інших речей, які Олівер забув. Тим не менш, він вирішив дати їй хорошу їжу,

Він ще раз перевірив свій список покупок і нахилився, щоб переглянути його візок. Він подумки галочкою пункти , а потім зрозумів , що він по- , як і раніше потрібні яйця. Коли він випростався , щоб відправитися до молочної секції, там була величезна зіткнення, тупіт консервних банок і гучний крик болю. Коли Олівер відновив рівновагу, він побачив привабливу жінку близько дев'ятнадцяти на колінах, поклавши консервні банки і овочі назад в портативному кошику.

"Чому ви не дивіться , де ви збираєтеся? гаркнула вона на нього через плече. «Деякі люди просто не мають манер. Чесно ... '

"Е ... вибачте," заїкаючись Олівер. 'Дозвольте мені допомогти вам.' Він почав збирати банки вгору. «Це дійсно не моя вина, хоча, ви знаєте. Я просто ... «Дівчина схопила банку тунця з його рук.

"Ніколи не розум, сказала вона, її кошик зараз повно, і вона попрямувала вниз по проходу, не озираючись назад. Олівер дивився їй услід і зітхнув. Він, здавалося, не щастило з дівчатами. Може бути, це було саме те, що йому потрібно, щоб показати свою матір, як виріс він. Він повернувся до своєї візку і почав штовхати його. Може бути, якщо б вона прийшла до обіду, і він познайомив її з розумною, чарівною молодою жінкою, то вона перестане називати його кожен день, щоб перевірити, що він був в порядку. Як Олівер подумав про таку можливість, щось привернуло його увагу, і він зупинив свій візок. Був червоний шкіряний гаманець на верхній частині його покупки. Він повинен вийти з кошика дівчата і приземлився в його візку. Олівер швидко озирнувся, шукаючи дівчину. Вона не зможе заплатити за її покупку. Він взяв гаманець,

Коли він туди потрапив, він переглянув лінії клієнтів , які очікують оплати. Були близько десятка черг, але Олівер не міг бачити дівчину в будь-якому з них. Думаючи , що вона повинна ще бути де - то за покупками в супермаркет, Олівер повернувся , щоб піти і знайти її , коли він раптом почув знайомий голос в передній частині черзі поруч з ним.

«Я впевнений , що у мене було тут хвилину тому. Я хочу поговорити з менеджером. Я думаю , що це було вкрадено. Він повинен бути хто - то в цьому супермаркеті , тому що я знаю ...

вона зупинилася , коли вона зрозуміла , що Олівер стояв поруч з нею, тримаючи її сумочку до неї.

«Що - то втратив? Запитав Олівер.

Дівчина посміхнулася, а потім визнав Олівер і насупився, перш ніж її вираження знову пом'якшало , і вона взяла сумочку з легкою посмішкою на губах.

«Спасибі," сказала вона тихо.

Результаты (украинский) 2:

Олівер глянув на його годинник. Існували десять хвилин, поки супермаркет закритий, і він поспішав раунд, швидко опускаючи речі, необхідні для вихідних у його візку. Він не був у своїй квартирі довго, і тепер його мати запросила себе на вечерю на наступний день. Він дійсно хотів справити враження на неї з його здатністю справлятися з його власними, але він знав, що звичайні критичні зауваження скоро з'явиться, якщо все не було ідеально. Він сподівався, що три дні він провів очищення місце зверху вниз не буде витрачено даремно, і він навіть пішов до цих пір, як живопис передні двері. Його мати не помітить, що, хоча, звичайно. Те, що вона помітить, був пил на вершині фотографії, або старий диван, або один з тисячі інших речей, які Олівер забув про. Тим не менш, він був сповнений рішучості дати їй хорошу їжу, і, можливо, що поставить її в трохи кращий настрій, ніж зазвичай.

Він перевірив свій список покупок знову і нахилився, щоб подивитися його візки. Він психічно галочкою з пунктів, а потім зрозумів, що він все ще необхідні яйця. Як він розправлявся, щоб встановити в напрямку молочного розділу, було величезне зіткнення, клонаж банки і голосно сорочок болю. Коли Олівер оговтався свій баланс, він побачив привабливу жінку близько дев'ятнадцяти на колінах, поклавши банки і овочі назад в ручний кошик.

"Чому б вам не подивитися, де ви йдете?" вона відрізав на нього через плече. Деякі люди просто не мають манери. Чесно... '

' Er... Вибачте, "тиснув Олівер. "Дозвольте мені допомогти вам". Він почав підбирати банки вгору. "Це дійсно була не моя вина, хоча, ви знаєте. Я був просто... ' Дівчина схопила олова з тунця з рук.

"Ніколи не заперечуєте," вона сказала, її кошик тепер повний, і вона Строй покинути прохід без оглядаючись назад. Олівер дивився її піти і зітхнув. Він ніколи не здавався багато удачі з дівчатами. Може бути, саме те, що йому потрібно, щоб показати своїй матері, як виріс він. Він повернувся до своєї візки і почав штовхати його. Може бути, якщо вона прийшла на обід, і він представив її інтелігентна, чарівна молода жінка, то вона б перестати називати його кожен день, щоб перевірити, що він був у порядку. Як Олівер думав про цю можливість, щось привернуло його оком, і він зупинив свій візок. Існував червоний шкіряний гаманець на вершині його покупок. Він повинен вийти з кошика дівчини і приземлився в його візку. Олівер швидко озирнувся навколо, шукаючи дівчину. Вона не зможе заплатити за її покупки. Він підняв гаманець, залишив свій візок і підпалив до лінії чекаутів.

Коли він потрапив туди, він відсканував лінії клієнтів, які очікують оплати. Існували близько десятка черг, але Олівер не міг бачити дівчину в будь-якому з них. Думаючи, що вона все ще повинна бути покупками десь в супермаркеті, Олівер повернувся піти і знайти її, коли він раптом почув знайомий голос в передній частині черги поруч з ним.

"Я впевнений, що це було тут хвилину тому. Я хочу поговорити з менеджером. Я думаю, що це було вкрадено. Це має бути хтось у цьому супермаркеті, тому що я знаю... '

Вона зупинилася, як вона зрозуміла, що Олівер стояв поруч з нею, тримаючи гаманець до неї.

Щось втрачено? Олівер запитав.

Дівчина посміхнулася, потім визнала Олівер і нахмурився, перш ніж її вираз пом'якшив знову і вона взяла гаманець зі слабким посмішкою на губах.

"Дякую," сказала вона спокійно.