“My aunt will come down in a few mi

“My aunt will come down in a few minutes, Mr Nuttel,” said a girl of fifteen, showing him into the sitting-room. Mr Nuttel was a young painter who had recently had a nervous breakdown. The doctors had told him that he should go away for a holiday. They warned him, however, against crowded resorts and recommended a complete rest in a quiet country-place. So here he was, in a little village, with letters of introduction from his sister to some of the people she knew.

“Some of the people there are quite nice," his sister had said to him. "1 advise you to call on Mrs Sappleton as so on as you arrive. } owe the wonderful holiday I had to her.”

"Do you know many of the people round here?” as ked the girl when "they were sitting comfortably on the sofa.

“No, I’m afraid I don’t," answered Mr Nuttel. “I’ve never been here before. My sister stayed here four years ago, you know, and she gave me letters of introduction to some of the people here.”

“Then you know nothing about my aunt, do you?” asked the girl.

"Only her name and address,” said the visitor.

“Her great tragedy happened just three years ago,” said the child.

“Her tragedy?” asked Mr Nuttel.

“You may wonder why we keep that window wide open on вп October afternoon,” went on the girl, pointing to a Large French window.
“It’s quite warm for this time of year,” said Mr Nut- tfc!. “But has that window anything to do with the tra gedy?’

“Exactly three years ago my aunt’s husband and her two young brothers walked out through that window. They went shooting and never came back. When they were cros sing the river their boat probably turned over and they were all drowned. Their bodies were never found. That was the most horrible part of the tragedy.” Here the girl stopped. There were tears in her eyes and she drew a handkerchief out of her pocket. “Three years have passed, but my poor aunt still thinks that they will come back some day, they and the little brown dog that was drowned with them, and walk in through that window just as they always did. That is why the window is kept open every evening till it’s quite dark. Poor dear aunt, she can’t understand that they’ve left for ever. She’s crowing worse day by day, so let me give you some advice. Don’t be surprised at anything she says or does: she will start telling you all over again how they went out — her husband, with his coat over his arm, and her youngest brother, singing ‘Bertie, why don’t you come?...’ as she once told me. You know, sometimes, on quiet evenings like this, 1 almost get a feeling that they will all walk in through that window, and the whole family will be gathered in here again.’’ The young girl finished her sad story. There was a long pause, and Mr Nut- tel was glad when Mrs Sappleton at last entered the room. .

“I’m sorry I’m late,” she said, “but I hope my niece has entertained you well."

“Yes, she’s been very amusing,” said Mr Nuttel.

“D’you mind the open window?” asked Mrs Sappleton. “My husband and brothers will soon be home from shooting and they always come into the house this way." And she went on speaking gaily about shooting. After what Mr Nut tel had just heard, he looked worried.

“The doctors told me,” he said, trying to change the subject, “to have a rest here and to avoid anything that would make me feel nervous.”

“Did they?” said Mrs Sappleton in a voice which showed that she was not at all interested in what Mr Nuttel was saying. She never took her eyes off the open window and suddenly cried out:

“Here they are at last! Just in time for tea. How tired they look.”

Mr Nuttel looked at the girl and saw that she was looking out through the open window with horror in her eyes. Mr Nuttel turned round slowly in his seat, looked in the same direction and saw three figures walking across the garden towards the window. They all carried guns and one of them had a coat over his shoulder. A tired brown dog w’as following them. Noiselessly they approached the house, and then a young voice began to sing. “Bertie, why don’t you come?”

Mr Nuttel seized his hat and ran out of the house like mad.

“Here we are, my dear,” said Mrs Sappleton’s husband, coming in through the window. “We’ve enjoyed ourselves very much. I wonder what made that gentleman run out so quickly when we came up? Who is he?”

“A very strange young man, called Nuttel. He could only talk about his illness. He didn’t say a single interes ting thing. I don’t understand why he ran out that way without saying good-bye,” said his wife.

“I think it was the dog,” said the niece calmly. "He told me that he was afraid of dogs. Once when he was attacked by a pack of dogs somewhere in India, he was so frightened that he started running like mad, and finding himself in a cemetery, climbed down into a newly-dug grave, where he had to spend the night. Since then he has always been afraid of dogs.”

She was very good at inventing stories and did it artistically.

Результаты (украинский) 1:

"Моя тітка буде спуститися в лічені хвилини, г-н Nuttel," сказав дівчину за п'ятнадцять, показав йому у вітальні. Г-н Nuttel був молодий художник, який нещодавно був нервовий зрив. Лікарі сказав йому, що він повинен піти геть на свято. Вони попередив його, однак, проти переповненому курортів і рекомендував повне відпочити в тихому місці країни. Так от він був, в маленькій селі, з рекомендаційні листи від його сестра для деяких людей, вона знала."Деякі люди там дуже приємно", його сестра була сказав йому. "1 раджу закликати Місіс Sappleton як так на ви приїдете.} зобов'язаний чудовий відпочинок, що я мав її.""Ви знаєте багато людей круглі тут?" як ked дівчата коли "вони були зручно сидить на дивані."Ні, я боюся, я не" відповів р-н Nuttel. "Я ніколи не були тут раніше. Моя сестра залишилися тут чотири роки тому, ви знаєте, і вона дала мені рекомендаційні листи до деяких людей тут"."Тоді ви нічого не знаєте про моєї тітки, ви?" запитав дівчину."Тільки її ім'я та адреса," сказав відвідувач."Її велика трагедія сталася лише три роки тому," сказав дитини."Її трагедії?" запитав пан Nuttel."Ви можете здивуватися, чому ми тримаємо це вікно широко відкритими на вп жовтня вдень," пішов на дівчинку, вказуючи на Велике кругле вікно Французька."Досить тепло за цю пору року,", сказав пан горіх tfc!. "Але це вікно нічого спільного з tra gedy?""Рівно три роки тому моя тітка чоловік і її двох молодих братів вийшов через вікно. Вони пішли, зйомки і не повернувся. Коли вони були Кро співати річки їх човен, ймовірно точені, і вони були потонув. Їхні тіла ніколи не знайдено. Це було найстрашніших частиною трагедія". Тут дівчина зупинилася. Були і сльози на очах, і вона звернула хустку з її кишені. "Три роки пройшли, але мій бідний тітка все ще думає, що вони повернутися, коли-небудь, вони і маленькі коричневі собака, що був втоплений з ними і пройти через це вікно, як вони завжди робили. Ось чому вікно зберігається відкритим кожен вечір, поки він зовсім темно. Бідні Шановні тітка, вона не можуть зрозуміти, що вони вже пішов на віки. Вона є спів гірше день у день, отже, дозвольте мені дати вам пораду. Не дивуйтеся все, що вона говорить чи робить: вона буде почати розповідати вам знову знову як вони, то — її чоловік, з себе пальто над його за руку і її молодший брат, спів ' Берті, чому ти не прийшов?... ' як вона одного разу сказав мені. Ви знаєте, іноді, у тихому вечори наступним чином, 1 майже отримати відчуття, що вони будуть всі пройтися в цьому вікні, і вся родина буде зібралися тут знову. ' Молода дівчина закінчив її сумна історія. Там була довга пауза, і пан горіх Тель радів, коли місіс Sappleton нарешті увійшов до кімнати. ."Мені дуже шкода, що я спізнився", сказала вона, ", але я сподіваюся, що моя племінниця розважає з тих пір ви добре.""Так, вона була дуже забавно,", сказав пан Nuttel."D'you розуму відкрите вікно?" запитав Місіс Sappleton. "Мій чоловік і брати незабаром буде додому з зйомки і вони завжди приходять в будинок таким чином." І вона пішла далі стосується від радості зйомки. Після що пан гайка Тель тільки чули він виглядав хвилювався."На лікарі сказали," він сказав, намагаючись змінити тему "тут відпочивати і не мати нічого, що зробило б мене нервувати"."Хіба вони?" сказав Місіс Sappleton голосом, який показав, що вона зовсім не зацікавлені в те, що пан Nuttel говорив. Вона ніколи не зняв її очі відкриті вікна і раптом закричав:"Ось вони нарешті! Якраз вчасно для чаю. Втомився, як вони виглядають."Г-н Nuttel подивився на дівчину і побачив, що вона дивиться через відкрите вікно з жахом в її очах. Г-н Nuttel повернув навколо повільно у своєму сидінні, подивився в одному напрямку і побачив три цифри, Прогулявшись через сад бік вікна. Вони всі рознесену гармати і один з них був пальто через плече. Втомлені собаки коричневий w'as наступних за ними. Безшумно вони підійшли до будинку, а потім молодий голос почав співати. "Берті, чому ти не прийшов?"Г-н Nuttel схопив свій капелюх і вибіг з дому, як божевільні."Ми тут, дорогі мої," сказала Місіс Sappleton чоловіка, надходять через вікно. "Ми користувався себе дуже багато. Цікаво, що зробило цей джентльмен запустити з настільки швидко, коли ми прийшли? Хто ж він?""Дуже дивно молода людина, називається Nuttel. Він може говорити тільки про його хвороб. Він не сказати одне ting одного цікаві кат. Я не розумію, чому він побіг, що шлях без Прощаючись,"сказав, що його дружина.Я думаю, це був собака,"сказав племінниці спокійно. "Він сказав мені, що він був бійся собаки. Одного разу, коли він була атакована зграю собак десь в Індії, він був так страшно, що він побіг як божевільні і знайшла себе в кладовище, заліз у нещодавно вирили могилі, де він повинен був провести ніч. З цього часу він завжди був бійся собаки."Вона була дуже добре вигадують історії і зробив це художньо.

Результаты (украинский) 2:

"Моя тітка спуститься через кілька хвилин, г - н Nuttel," сказав дівчинка років п'ятнадцяти, показуючи його в вітальню. Г - н Nuttel був молодим художником , який недавно був нервовий зрив. Лікарі сказали йому , що він повинен піти у відпустку. Вони попереджали його, проте, проти переповнених курортів і рекомендував повноцінний відпочинок в тихому заміському місці. Так ось він був, в маленькому селі, з рекомендаційними листами від своєї сестри на деякі з людей , яких вона знала.

"Деякі з людей є досить добре," його сестра сказала йому. "1 раджу вам звернутися до місіс Sappleton , як так далі , як ви приїдете. } Чи зобов'язані чудове свято я мав до неї. " ,

Як рунец дівчина , коли" вони сиділи зручно на дивані "ви знаєте , багато хто з людей навколо тут? Do".

"Ні, я боюся , що я не" , відповів містер Nuttel. "Я ніколи не був тут раніше. Моя сестра залишилася тут чотири роки тому, ви знаєте, і вона дала мені рекомендаційні листи до деяких з людей тут " .

" Тоді ви нічого не знаєте про моєю тіткою, що не так ли? "запитала дівчина.

" Тільки її ім'я та адресу, "сказав відвідувач.

"Її велика трагедія сталася всього три роки тому" , сказав дитина.

"Її трагедія?» Запитав містер Nuttel.

"Ви можете задатися питанням, чому ми тримаємо це вікно широко відкриті на вп жовтневим днем," пішов на дівчині, вказуючи на велике французьке вікно.
"Це досить тепло для цієї пори року" , сказав г - н Nut- КТФ!. "Але є це вікно нічого спільного з тра Gedy?

"Рівно три роки тому чоловік моєї тітки і її двоє молодих братів вийшли через це вікно. Вони йшли зйомки і не повернувся. Коли вони співають КИО річку , ймовірно , їх човен перекинувся і всі вони потонули. Їх тіла були знайдені. Це була найжахливіша частина трагедії. "Ось дівчина зупинилася. Були сльози в її очах , і вона намалювала носовичок з кишені. "Минуло три роки, але моя бідна тітка до сих пір думає , що вони повернуться в один прекрасний день, вони і маленька коричнева собака , яка була втоплена з ними, і ходити через це вікно так само , як вони завжди робили. Ось чому вікно залишається відкритим щовечора , поки це не зовсім темно. Бідолаха тітка, вона не може зрозуміти , що вони залишили назавжди. Вона Кукуріку гірше з кожним днем, так що дозвольте мені дати вам кілька порад. Не дивуйтеся ні при чому вона говорить або робить: вона почне розповідати вам знову і знову , як вони вийшли - свого чоловіка, з його пальто на його руку, і її молодшого брата, спів "Берті, чому ти не прийшов ? ... » , як вона коли - то сказав мені. Ви знаєте, іноді, на тихі вечора , як це, 1 отримати майже таке відчуття , що всі вони будуть ходити через це вікно, і вся сім'я буде збиратися тут знову. '' Молода дівчина закінчила свою сумну історію. Була довга перерва, і г - н Nut- тел був радий , коли місіс Sappleton нарешті увійшов у кімнату. ,

"Мені дуже шкода , що я спізнююся," сказала вона, "але я сподіваюся , що моя племінниця розважають вас добре" .

"Так, вона була дуже кумедною," сказав г - н Nuttel.

"D'ви пам'ятаєте відкрите вікно?" Запитав місіс Sappleton. "Мій чоловік і брати скоро додому зі зйомок , і вони завжди приходять в будинок таким чином." І вона продовжувала говорити весело про стрілянину. Після того, що г - н Nut тел тільки що чув, він виглядав стурбованим.

"Лікарі сказали мені," сказав він, намагаючись змінити тему, "відпочивати тут і уникати всього , що змусило б мене нервувати."

"Чи вони?" Сказала місіс Sappleton голосом , який показав , що вона була не зацікавлені в тому, що говорив г - н Nuttel. Вона не відривала очей від відкритого вікна і раптом закричав:

"Ось вони, нарешті! Якраз вчасно для чаю. Як вони виглядають втомленим. "

Г - н Nuttel подивився на дівчину і побачив , що вона дивиться через відкрите вікно з жахом в очах. Г - н Nuttel обернувся повільно в своєму кріслі, подивився в ту ж сторону і побачив три фігури ходити по саду до вікна. Вони всі перевезені зброю і один з них мав пальто через плече. Втомлений коричнева собака w'as слідом за ними. Безшумно вони наблизилися до будинку, а потім молодий голос почав співати. "Берті, чому ти не прийшов?"

Г - н Nuttel схопив свій капелюх і вибіг з дому , як божевільний.

"Тут ми, моя люба," сказав чоловік місіс Sappleton, вступивши через вікно. "Ми насолоджувалися дуже багато. Цікаво , що зробив цей пан бігти так швидко , коли ми прийшли? Хто він? "

" Дуже дивний молодий чоловік, називається Nuttel. Він міг говорити тільки про його хвороби. Він не сказав ні єдиного Interes і установка річ. Я не розумію , чому він вибіг таким чином , не попрощавшись, "сказав , що його дружина.

"Я думаю , що це була собака," сказала племінниця спокійно. "Він сказав мені , що він боїться собак. Одного разу , коли на нього напали зграї собак де - то в Індії, він був так наляканий , що почав бігати як божевільний, і опинившись на кладовищі, спустився в недавно викопаних могила, де він повинен був провести ніч. з тих пір він завжди боявся собак. "

Вона була дуже добре винаходити історії і зробив це майстерно.

Результаты (украинский) 3:

%%%%%%%%%%%М%%20де%20він%20мали%20до 20% проводять%20в%20ночі.%20 з 20% тоді%20він%20має%20завжди%20б%20боїться%20з 20% собак. %E2%80%9D%5Е%5EShe%20був%20дуже%20добре%20о 20%винаходячи%20історії%20а%20зробив%20його%20художньо.%5E