Результаты (
украинский) 2:
[копия]Скопировано!
Існували автомобілів в передній частині будинку. Чотири з них. Clifford Oslow перетинала галявину і попрямував кроки назад. Але мало скоро. Двері великої червоної машині відкрилася , і жінка , прибіг слідом за ним. Вона була трохи людина, менше , ніж навіть сам Кліффорд. Але вона була швидко. Вона дійшла до нього так само , як він отримував через огорожі. "Ви містер Oslow, що не так ли?" вона сказала. Вона дістала маленьку книжку і олівець і тримав їх під ніс. "Я намагався отримати її автограф весь тиждень," пояснила вона. "Я хочу , щоб ви це F або мене. Просто помістіть книгу в поштову скриньку. Це штамповані та адреса на ньому." А потім вона пішла і Кліффорд стояв тримаючи книгу і олівець в його руці. він поклав автографкніга в кишеню і поспішив вгору по сходах. був багато шуму наступаючому F Rom в вітальню. Кілька голосів чоловічої статі, голос незнайомою жінкою в прориві зараз і потім, піднімаючись над шумом. І голос Джулії, що підноситься над шумом, ясно і люб'язно і дуже точно. "Так," вона говорить. І, "я дуже радий." І, "Люди були дуже щедрі до мене." Її голос звучав втомленим. Кліф е ога притулився до стіни , поки він закінчив бутерброд і пиво. Він залишив порожню пляшку на стіл, вимкнув кухонний світло і легко штовхнув у двері залу. Людина схопив його за руку і штовхнув його по коридору і в кімнату. «Ось він» , хто - то крикнув. "Ось г - н Oslow!" Були півтора-десятка людей там, все з блокнотами та ручками зайнятих. Джулія була у великому кріслі біля каміна, дивлячись погладшала , ніж зазвичай , у своєму новому зеленій сукні. Вона посміхнулася йому ласкаво , але, як йому здавалося, трохи відсторонено. Він зауважив , що пролом в herglance багато разів в останній час. Він висловив надію , що це не перевага, але він боявся , що це було. "Здрастуйте, Кліффорд," сказала вона. "Привіт, Джулія," відповів він. Він не отримав шанс поїхати знову і поцілувати її. Репортер був його прямо до стіни. Як itseem лягати спати касира "в газовій компанії і розбудити чоловіка бестселером романіста? Відмінно, сказав він їм. Був чи він збирається кинути свою роботу? Ні, він не був. Якщо б він почув новину , що «Ласкаво просимо завтра» буде перекладений турецькою мовою ? Ні, у нього не було. А потім жінка підійшла. Той , чий голос він чув ще в кухні , де він хотів би він залишився. "Як", запитала вона бадьоро, "вам сподобався розповідь?" Кліффорд не відразу відповів. Він просто подивився на жінку. Все стало дуже тихо. І все дивилися на нього. Жінка повторила питання. Кліффорд знав , що він хотів сказати. "Я це дуже сподобалося" , він хотів сказати , а потім запустити. Але theywouldn't нехай бігти. Вони змусити його залишитися. І поставити йому кілька запитань. Який він не міг відповісти. "Я не," пробурмотів він, "мав можливість прочитати його ще. Але я буду," пообіцяв він. А потім раптово натхнення. "Я буду читати це зараз!" Був копія на столі біля дверей. Clifford схопив його і кинувся до парадних сходах. Перед тим як він досяг другий політ, хоча, він міг чути голос жінки по залу телефону. "Нарешті -то ", вона каже, "ми виявили aї дорослий американець , який не читав" Welcome Завтра ". Він, з усіх людей, Clifford Oslow, білий, 43, родом, з цього міста і чоловік. .. " на другому поверсі Clifford досяг свого кабінету, включив світло над столом і опустився в крісло перед ним. Він поклав книгу Джулії прямо перед ним, але він не відразу відкрити його. Замість того, щоб він сів на спинку стільця і подивився навколо нього. В кімнаті було досить добре знайомий. Це було hisfor в протягом вісімнадцяти років. Стіл був тим же самим . А стара друкарська машинка була та , яку він купив , перш ніж Джулії , і він був одружений. Там не було багато змін. Все уздовж книжкової шафи були рукописи його романів. Його відкинуті романи. На вершині був його останній один, той , який перестав ходити на rou'nds шість місяців тому. На дні був його ранній один. , Яку він написав , коли Джулія і він vrere одружилися. Так, Кліффорд був письменником тоді. Великий У. І він продовжував думати про себе , як один в протягом багатьох років після того , незважаючи на байдужість видавців. І, звичайно ж , його творчість стала просто gestvre. Вперте небажання визнати свою поразку. Тепер, щоб бути впевненим, поразка була виразно. Тепер, коли Джулія, до того, як рік тому, не братися за перо, написав книгу, якщо б він прийняв , і тепер дивився на рекламні оголошення , які сказав, "понад чотириста тисяч примірників." Взяв "Ласкаво просимо" і завтра відкрив його, коли він відкрив кожну книгу, в середині. Він прочитав абзац. А потім ще. Він тільки почав третій , коли він раптом зупинився. Він поклав книгу Джулії, потягнувся до полиці і витягнув курну рукопис своєї власної першої спроби. Швидко він перевернув хрусткий сторінок. Потім він почав читати вголос. Кліффорд поклав рукопис на стіл поверх книги. Довгий час він сидів тихо. Потім він поклав книгу на колінах і залишив рукопис на столі і почав читати їх, сторінку на сторінці. У нього був hisanswer через десять хвилин. А потім він спустився вниз. Кілька репортерів були все ще у вітальні. "Але, місіс Oslow, природно , наші читачі цікавляться," один наполягав. "Коли" зажадав він, "ви закінчите свою наступну книгу?" "Я не знаю," відповіла вона неспокійно. Clifford прийшов через кімнату до неї, посміхаючись. Він обійняв її і міцно , але ніжно пригорнула плече. "Зараз, зараз, Джулія," запротестував він. "Скажімо молода людина відразу ж ." Репортер подивився вгору. "Новий роман місіс Oslow, в " Cliford оголосив гордо, "буде готовий в наступному місяці." Джулія повернулась і глянула на нього, досить страшно. Але Кліффорд продовжував посміхатися. Потім він засунув руку в кишеню і дістав автограф книгу і олівець , який був нав'язаний йому по дорозі додому. "Розпишіться," наказав він.
переводится, пожалуйста, подождите..