If you go to New Plymouth, a small

If you go to New Plymouth, a small town in the United States of America, you will see there a rock which reaches the sea. Many thousands of people from different parts of the United States and from many other countries in the world come to this small town and they always go to see the Rock. They take off their hats, stand there and think about the brave men and women who, more than three hundred years ago, were standing on this Rock and looking at the country where they had come to begin a new life.They had built a small village there, and American people say that out of this small village grew a big country — the United States of America.It was in 1620, in the time of King James the First. English people did not like their king and they called him 'The Foolish King of England'. Many of them even left England and went to live in other countries.In November, 1620, a small ship, the Mayflower, left England. There were about one hundred people aboard the ship, but even for this hundred the ship was too small. For seven long weeks the Mayflower was in the waves and storms of the Atlantic Ocean, and at last the people saw land. It was America.It was already autumn. It was raining and a cold wind was blowing. Sixteen men left the Mayflower and went ashore. In the evening they came back to the ship and brought some maize with them. They found the maize in the sand on the beach where the Indians had left it. Nobody in Europe had seen maize then, but when the people on board the Mayflower tried it they liked it very much.Next day was Sunday and everybody on the Mayflower had a rest. On Monday some men went ashore again and this time they took some women with them. The women had to wash the clothes. Since that time Monday has been a wash-day in America.During the next five weeks the men from the Mayflower left the ship every day. Sometimes they did not come back for many days; they were looking for a good place to live. The weather was very cold, more and more men fell ill, but at last they found a good place. There was a good harbour for ships there, some fields and forests near it and even a small river. The people began to build a village there.By January, 1621, there were already two streets in this village, and they called it 'New Plymouth'.It was winter now. The people were tired and cold. They did not have enough to eat. More and more of them fell ill. There was a time when only seven men were quite well. Many people died. Sometimes two or three died in a day. When the houses were ready, the life of the people became easier; they had warm houses where they could live.One day the people of the village suddenly saw a tall Indian who was walking along the street. They were frightened very much, but this Indian came up to them, smiled and said. "Hallo, Yankee! Hallo, Yankee!"This Indian could speak English a little. He had learnt the language from the sailors of a snip which had come to this part of America a few years before. He called all Englishmen 'Yankee', because he could not say the word 'Englishman'.A few days later this Indian came to the village again together with some other Indians. They came as friends and helped the white men very much. But white men forgot about this help very quickly; a few years later when many people from Europe came to America, they began to take the land away from the Indians and to kill them.All the Indians who came to the village of New Plymouth 'Called the Englishmen 'Yankee', and since that time 'Yankee' has been the name of a white man in America.At last spring came. The people of New Plymouth began to plant corn, and the Indians showed them how to plant maize.In autumn the crops were very good and the people of New Plymouth wanted to make a holiday dinner. They asked the Indians to this dinner, and the Indians brought some wild turkeys as a present. The turkey was an American bird. Very few people in Europe had ever heard about it, but when they ate it at this dinner they liked it very much. The people of New Plymouth called their holiday 'Thanksgiving Day*. Since that time Thanksgiving Day has been a great holiday in the United States of America, and since that day Americans have always had turkeys for the Thanksgiving Day.

Результаты (украинский) 1:

Якщо ви йдете в Нью - Плімут, в невеликому містечку в Сполучених Штатах Америки, ви побачите там камінь , який досягає моря. Багато тисяч людей з різних куточків США і з багатьох інших країн світу приїжджають в це маленьке містечко , і вони завжди йдуть , щоб побачити Rock. Вони знімають капелюхи, стояти і думати про хоробрих чоловіків і жінок , які більше трьохсот років тому, стояли на цій скелі і дивиться на країни , де вони прийшли , щоб почати нове життя.
Вони побудували невелике село там, і американські люди кажуть , що з цієї маленької села виросла велику країну - Сполучені Штати Америки.
Це було в 1620 році, за часів короля Якова Першого. Англійська народ не зробив , як їх король , і вони назвали його "Дурний король Англії. Багато з них навіть покинув Англію і відправився жити в інших країнах.
У листопаді 1620 року , невеликий корабель, на Mayflower, покинув Англію. Були близько ста людей на борту корабля, але навіть для цього сотні корабель був занадто малий. В протягом семи довгих тижнів Mayflower був в хвилях і бурях Атлантичного океану, і, нарешті , люди побачили землю. Це була Америка.
Це було вже восени. Йшов дощ , і холодний вітер дув. Шістнадцять чоловіків покинули Mayflower і вийшли на берег. Увечері вони повернулися на корабель і привезли кукурудзу з ними. Вони знайшли кукурудзу в піску на пляжі , де його залишили індіанці. Ніхто в Європі не бачив кукурудзу тоді, але коли люди на борту Mayflower спробував їм це дуже сподобалося.
На наступний день була неділя , і все на Mayflower відпочила. У понеділок деякі люди вийшли на берег знову і на цей раз вони взяли деякі жінка з ними. Жінки повинні були прати одяг. З того часу понеділок був змив день в Америці.
В протягом наступних п'яти тижнів чоловіки від Mayflower покинули судно кожен день. Іноді вони не повертаються в протягом багатьох днів; вони шукали гарне місце , щоб жити. Погода була дуже холодною, все більше і більше люди захворіли, але в кінці кінців вони знайшли гарне місце. Був хороший порт для суден , там, деякі поля і ліси поруч з нею і навіть невелика річка. Люди почали будувати село там.
До січня 1621 року , там вже були дві вулиці в цьому селі, і вони назвали його "Нью - Плімут.
Це зараз зима. Люди втомилися і холодно. У них не було достатньо , щоб поїсти. Все більше і більше з них захворів. Був момент , коли тільки сім чоловіків були досить добре. Багато людей загинуло. Іноді два або три померли в один день. Коли будинки були готові, життя людей стало легше; вони мали теплі домівки , де вони могли б жити.
Одного разу жителі села раптово побачили високий індіанець , який йшов по вулиці. Вони були налякані дуже багато, але це індійські підійшли до них, посміхнувся і сказав. "Алло, Yankee! Алло, Yankee!"
Цей індійський може говорити по- англійськи трохи. Він вивчив мову моряків СНиП , які прийшли в цю частину Америки кілька років тому. Він назвав всі англійці «Yankee», тому що він не міг сказати слово «англієць».
Через кілька днів цей індійський прийшов в село знову разом з деякими іншими індіанцями. Вони прийшли як друзі і дуже допомогли білим людям. Але білі люди забули про цю допомогу дуже швидко; кілька років по тому , коли багато людей з Європи приїхали в Америку, вони стали брати землю в індіанців і вбити їх.
Всі індіанці, які приїхали в село Нового Плімута «Called англійці" Yankee ", і з того часу" Yankee "були ім'ям білої людини в Америці.
На минулої весни прийшли. Жителі Нью - Плімут почали розводити кукурудзу, і індіанці показали їм , як садити кукурудзу.
Восени урожай був дуже хорошим, і люди з Нью-Плімут хотів зробити святковий обід. Вони попросили індіанців на цей обід, і індіанці принесли дикі індики в якості подарунка. Індичка була американська птиця. Далеко не всі люди в Європі ніколи не чули про це, але коли вони їли його на цій вечері вони дуже сподобалися. Жителі Нью-Плімут називають їх свято «День подяки *. З тих пір День Подяки було велике свято в Сполучених Штатах Америки, і з того дня, американці завжди були індичок для Дня подяки.

Результаты (украинский) 2:

Якщо ви йдете в Нью-Плімут, невелике містечко в Сполучених Штатах Америки, ви побачите там Скеля, яка досягає моря. Багато тисяч людей з різних частин Сполучених Штатів і з багатьох інших країн світу приходять до цього маленького містечка, і вони завжди йдуть, щоб побачити рок. Вони знімати свої капелюхи, стояти там і думати про хоробрих чоловіків і жінок, які, більш ніж 300 років тому, стояли на цій скелі і дивлячись на країну, де вони прийшли, щоб почати нове життя.
Вони побудували невелике село там, і американські люди кажуть, що з цього невеликого села зростала велика країна-Сполучені Штати Америки.
Це було в 1620, за часів короля Джеймса в першу чергу. Англійська людина не любить свого царя, і вони назвали його "дурний цар Англії". Багато з них навіть залишили Англію і пішли жити в інших країнах.
У листопаді 1620 року невеликий корабель, Mayflower, ліва Англія. Було близько 100 чоловік на борту корабля, але навіть за це сто судно було занадто мало. Протягом семи довгих тижнів Mayflower була в хвилях і бурі Атлантичного океану, і нарешті люди побачили землю. Це була Америка.
Це було вже восени. Він був дощ і дме холодний вітер. Шістнадцять чоловік покинули Mayflower і вирушили на берег. Увечері вони повернулися на судно і привезли з собою кукурудзу. Вони виявили, кукурудза в піску на пляжі, де індіанці покинули його. Ніхто в Європі не бачив кукурудзи тоді, але коли люди на борту Mayflower намагався його дуже сподобалося.
Наступного дня була неділя, і всі на Mayflower відпочивали. У понеділок деякі люди вирушили на берег знову і на цей раз вони взяли деякі жінки з ними. Жінкам довелося мити одяг. З того часу понеділок була мити день в Америці.
Протягом наступних п'яти тижнів люди з Mayflower залишили корабель щодня. Іноді вони не повертаються протягом багатьох днів; вони шукали гарне місце, щоб жити. Погода була дуже холодною, все більше і більше чоловіків захворіли, але нарешті вони знайшли гарне місце. Там була хороша гавань для суден там, деякі поля і ліси біля нього і навіть невелика річка. Там люди почали будувати село.
До січня 1621 року в цьому селі було вже дві вулиці, і вони назвали його "новим Плімут".
Це була зима зараз. Люди були втомленими і холодними. Їм не вистачило їсти. Все більше і більше з них захворіли. Був час, коли тільки сім чоловіків були досить добре. Багато людей померли. Іноді два-три померли в день. Коли будинки були готові, життя народу стало простішим; вони мали теплі будинки, де вони могли б жити.
Одного разу люди селища раптом побачили високий індійський, який йшов по вулиці. Вони злякалися дуже багато, але це індійський підійшов до них, посміхнувся і сказав. "Hallo, янкі! Hallo, янкі! "
Це Індійська може говорити по-англійськи небагато. Він дізнався мову з моряків фрагмента, який прийшов до цієї частини Америки за кілька років тому. Він назвав всіх англійцями "янкі", тому що він не міг сказати слово "Англієць".
Через кілька днів ця Індійська прийшла в село знову разом з деякими іншими індійцями. Вони прийшли як друзі і допомогли білим чоловікам дуже багато. Але білі люди забули про цю допомогу дуже швидко; через кілька років, коли багато людей з Європи прийшли до Америки, вони почали брати землю подалі від індіанців і вбивати їх.
Всі індіанці, які приїхали в село новий Плімут називається англійці ' янкі ', і з того часу "янкі" була назва білої людини в Америці.
Нарешті прийшла весна. Люди нового Плімут почали посадити кукурудзу, і індіанці показали їм, як посадити кукурудзу.
Восени посіви були дуже хорошими, а люди нового Плімут хотіли зробити святковий обід. Вони попросили індіанців на цей обід, і індіанці принесли диких індиків в подарунок. Туреччина була американським птахом. Небагато людей в Європі ніколи не чули про це, але коли вони їли його на цьому вечері їм дуже сподобалося. Люди нового Плімут називали день подяки. З того часу день подяки був великим святом у Сполучених Штатах Америки, і з того дня американці завжди були індички на день подяки.