Gentle Gorillas, Violent Times Cons

Gentle Gorillas, Violent Times
Conservationists have put in years of hard work in central Africa in order to prevent gorillas from becoming completely extinct, but now only 600 mountain gorillas remain on just 285 square miles of land. Three hundred of them inhabit a small forested area on the slopes of the Virunga volcanoes, surrounded by villages. The other 300 live twenty miles north in Uganda's forest, which is now a protected area known as Bwindi Impenetrable National Park. This is the total world population of mountain gorillas living in the wild.

People tend to view gorillas as fierce, savage animals, so I approached them cautiously. The gorillas soon accepted my presence. If you look into a gorilla's eyes, you see gentleness and intelligence. Unlike the clownish chimpanzee, gorillas are calm and shy. They do play, but sometimes they seem almost embarrassed by their own high spirits. They spend their thirty to forty-year lives mostly in mountain forests, eating thistles and bamboo shoots and sitting thoughtfully. Their patience and gentleness is very attractive to human observers.

Yet the mountain gorillas have suffered greatly. Throughout the first quarter of this century, more than fifty gorillas were killed or captured in Virunga; then, in 1925, Carl Akeley of the American Natural History Museum encouraged Belgium to establish Africa's first national park. However, when civil war broke out in 1960, forcing the Belgian park staff to leave, hunters were free to hunt the gorillas. Many were captured so that their heads and hands could be sold to tourists as souvenirs.

By 1981 there were only 250 mountain gorillas left. A wildlife conservation society in New York began "gorilla tourism" and an educational programme for the Rwandans. This created greater awareness of gorillas and their endangered habitat. The conservation group trained gorillas so that they were comfortable being observed at close quarters. Tourists paid large amounts to see them, and Rwanda made a profit; it became a 34 model of conservation.

Recently, civil war has again threatened the existence of gorillas, and organisations are reinvesting in land protection and tourist schemes. For the first time ever, people and gorillas are dependent on each other for survival. The Rwandans need the money the gorillas attract and gorillas desperately need protection. Farmland has been taken by the state and the farmers removed from their land; despite this, there is a real love for the gorillas. I remember what Nshogoza, my guide, said: "When I was a boy, I heard that gorillas were men who were very bad and who went to live in the forest; but gorillas are better than us. They are peaceful. They have no tribes. When they tight they have a good reason. We tight tor nothing." In a sense, Nshogoza is right.

Результаты (украинский) 1:

Ніжний горил, насильницькі разів Природоохоронні організації поставили в роки напруженої роботи в Центральній Африці для того, щоб запобігти стає повністю Вимерлі горил, але зараз тільки 600 гірських горил залишаються на просто 285 квадратних кілометрів землі. Триста їх населяють невеликих лісових масивів на схилах вулканів Вірунга, оточений сіл. Інші 300 жити двадцяти милях на північ у Уганди в лісі, який в даний час охоронюваним районом відомий як Національний парк Бвінді Impenetrable. Це загальна світового населення гірських горил, що живуть в дикій природі. Люди, як правило, у вигляді горил люті, дикі тварини, так що я підійшов до них обережно. Горил незабаром прийняв мою присутність. Якщо ви подивитеся в горили очі, ви бачите, м'якість і розвідки. На відміну від блазня шимпанзе горил, спокійна і соромливою. Вони граються, а іноді вони, здається, майже соромно за свої власні піднесений настрій. Вони витрачають свої тридцяти до сорока років життя в основному в гірських лісів, їдять Будяка і пагони бамбука і сидячи задумливо. Їх терпіння і лагідність є дуже привабливим для людського спостерігачів. Ще гірських горил сильно постраждав. Протягом першого кварталу цього століття більш ніж п'ятдесяти горил убитими і полоненими в Вірунга; потім у 1925 році Carl Akeley американський Музей природознавства закликав Бельгії встановити перший національний парк в Африці. Однак, коли вибухнула Громадянська війна в 1960 році, змушуючи бельгійської та обслуговуючому персоналу залишити, мисливці були безкоштовно полювання на горил. Багато хто були захоплені, так що їх головами і рук може бути продана туристів як сувеніри. 1981 там були тільки 250 гірських горил ліворуч. Товариством охорони дикої природи в Нью-Йорку почав «горили туризм» і навчальні програми для до Руанди. Це створює більшої поінформованості горил і їх зникаючих Хабітат. Збереження групи підготовку горил, так, щоб вони були зручними, перебуваючи спостерігається у тісних колах. Туристи заплатили великі обсяги бачити їх, і Руанді зробив прибутку; він став 34 модель консервації. Нещодавно Громадянська війна знову під загрозою існування горил, і організацій reinvesting в землю захист та туристичні схеми. Вперше коли-небудь людей і горил залежать від одної для виживання. До Руанди потрібні гроші горил залучити і горил відчайдушно потребують захисту. Сільськогосподарські угіддя вживаються державою і фермери вигнані зі своїх земель; Незважаючи на це існує реальна любов до горил. Я пам'ятаю, що Nshogoza мою посібник, сказав: "коли я був хлопчиком, я чув, що горил були люди, які були дуже погано і хто відправився жити в лісі; але горил краще, ніж у нас. Вони мирні. У них немає племен. Коли вони жорсткі, вони є поважна причина. Ми міцно tor нічого. " В певному сенсі Nshogoza є правильним.

Результаты (украинский) 2:

Ніжний Горили, бурхливі часи
Екологи поставили в роки напруженої роботи в Центральній Африці в цілях запобігання горил від повного зникли, але тепер тільки 600 гірських горил залишається на все 285 квадратних кілометрів землі. Триста з них мешкають у невеликий лісопарковій зоні на схилах вулканів Вірунга, в оточенні сіл. Інші 300 живих в двадцяти милях на північ в лісі Уганди, який в даний час територія відома як Національний парк Бвінді. Це загальна чисельність населення світу гірських горил, що живуть в дикій природі. Люди схильні дивитися на горил як сильні, жорстокі тварин, так що я підійшов до них з обережністю. Горили незабаром прийняв мою присутність. Якщо ви подивитеся в очі горил, ви бачите м'якість і інтелект. На відміну від блазня шимпанзе, горили спокійні і сором'язливий. Вони грають, але іноді вони здаються майже збентежений своїх піднесеному настрої. Вони витрачають їх тридцять-сорок років живе в основному в гірських лісах, харчуючись чортополох і пагони бамбука і, сидячи задумливо. Їх терпіння і лагідність є дуже привабливим для людей-спостерігачів. Тим не менш, гірські горили сильно постраждали. Протягом першої чверті нашого століття, більш ніж п'ятдесят горили були вбиті або захоплені в Вірунга; Потім, в 1925 році, Карл Еклі американського Музею природної історії закликав Бельгію, щоб встановити перший національний парк в Африці. Однак, коли спалахнула громадянська війна в 1960 році, змусивши Бельгії співробітників парку, щоб піти, мисливці були вільні полювати на горил. Багато з них були захоплені, щоб їхні голови і руки можуть бути продані для туристів як сувеніри. До 1981 року було всього 250 гірських горил залишилося. Товариство охорони дикої природи в Нью-Йорку почалася "горили туризму" та освітню програму для Руанди ,. Це створило велику обізнаність горил і їх знаходяться під загрозою зникнення середовища проживання. Група по збереженню навчання горил, так що вони були зручні спостерігається в безпосередній близькості. Туристи заплатили великі обсяги, щоб побачити їх, і Руанда домоглися прибутку; стало 34 модель збереження. Нещодавно, громадянська війна знову під загрозою існування горил, і організації реінвестування в галузі охорони земель та туристичних схем. Вперше в історії, люди і горили є залежними один від одного за виживання. Руандійців потрібні гроші горили залучити і горили відчайдушно потребують захисту. Присадибна ділянка був узятий державою і фермерами видалені з їх землі; незважаючи на це, є справжня любов для горил. Я не пам'ятаю, що Nshogoza, мій гід, сказав: "Коли я був хлопчиком, я чув, що горили були люди, які були дуже погано і хто поїхав жити в лісі, але горили краще, ніж нам, що вони носять мирний Вони не мають .. племена. Коли вони щільно вони не мають вагомі підстави. Ми щільно Tor нічого ". У певному сенсі, Nshogoza прав.

Результаты (украинский) 3:

Лагідний горил, гнівний
екологи критикують плантації олійних пальм через руйнування покласти в часи років наполегливої праці у Центральній Африці для того, щоб запобігти горил від стає повністю зникли, але тепер лише 600 гірських горил залишаються лише на 285 квадратних кілометрів земельних ділянок. Три сотні з них мешкають невеликий лісовим масивом на схилах Virunga вулканів, оточений сіл.До інших 300 живуть 20 миль на півночі Уганди лісом, який зараз на території, що охороняється відомий як Bwindi непроникними національний парк. Це загальна чисельність населення світу гірських горил життя в умовах дикої природи.

Люди, як правило, жорстока, щоб переглянути горил рятування тварини, тому я підійшов до них дуже обережно. Незабаром до горил прийняли моє перебування. Якщо ви будете виглядати в горили в очі,Ви бачите лагідністю і розум. На відміну від нерозчесаний шимпанзе, горил, спокійним і сором. Вони не грають, але іноді вони здаються майже бентежила власні піднесеному настрої. Вони проводять тридцяти до сорока років живе в основному в гірських лісів, з'ївши реп'яха і бамбука і засідання задумливо. Терпіння і лагідність вдачі є дуже привабливим для людського спостерігачів.

Але гори горили сильно постраждала. У першій чверті цього сторіччя протягом понад п'ятдесят горил загинули або зняті Virunga; потім, у 1925, об'єктив Carl Akeley Американського природознавчого музею закликали Бельгії налагодити Африки в ефірі Першого національного парку. Проте, коли цивільні війна в 1960 році, змушуючи бельгійського співробітники парку залишати,Мисливці вільні були на полювання на горил. Багато з них були зняті так, що їх керівників і руки може бути проданий туристів як сувеніри.

До 1981 року було зареєстровано лише 250 гірських горил ліворуч. Про дикої природи суспільства у Нью-Йорку стала "горили туризму' і навчальні програми для руандійців. Це створювало підвищення обізнаності щодо горил та їх під загрозою Хабітат.Збереження групи підготовлені горил так, щоб вони були зручними спостерігають поблизу. Заплатив велику кількість туристів бачити їх, та Руанді отримав прибуток; воно стало 34 модель консервування.

Останнім часом, громадянської війни у черговий раз погрожував існування горил, та організації скинути в охорони земель і туристичних схеми. Вперше в історіїЛюди і інжирних залежні один на одного за виживання. На руандійців потрібні гроші на горил залучення і інжирних відчайдушно потребують захисту. Землі сільськогосподарського призначення було прийнято з боку держави, так і з боку сільгоспвиробників видалено з землею; незважаючи на це, існує реальна любов до горил. Я пам'ятаю, що Nshogoza, мені керівництво, сказав: 'Коли я був хлопчик,Я чув, що горил були чоловіків, які були дуже погано, і які пішла жити у лісі, але горил, краще за нас. Вони мирною. Вони не мають племен. Коли вони щільно вони є вагомі підстави. Ми нічого не щільно тор". У тому сенсі, Nshogoza - це право.