I hate Stephen Mackay now. If I see

I hate Stephen Mackay now. If I see him again, I may kill him. And to think that he was my best friend only a few years ago!
But let me tell my story to you from the beginning. That autumn we started very late for the Klondike. We had little time and it was difficult to buy dogs. We paid about one hundred dollars for each dog. And among these dogs we got Spot. We paid even more for him than for the other dogs. We paid one hundred and ten dollars for him.
He looked a very good dog. I say 'looked' because we soon saw he was not really a good dog. He only looked good. He was big and he had a beautiful white and brown skin. And on this skin there was a big black spot. This is why we called him Spot. He was strong! And you could see in his eyes he was clever! I think he was perhaps the strongest and cleverest dog in all Alaska.
But he did not use his strength. It is true he used his intelligence. But he did not use it in the right way. You will see a little later how he used it.

II
The principal thing about Spot was this: he didn't work! We saw that the first time we put him into harness. It was like this. It was time to start. Steve gave the signal. All the dogs began to pull. Only Spot stood still. Steve touched him with his whip. Spot did not move. Steve touched him with the whip again, this time a little stronger. This had no effect! Spot stood where he was. Now Steve got very angry and gave it to him well. But still Spot stood quite still.
In a moment I came up to Steve.
"Why are you beating the dog?" I asked him.
Steve said nothing.' He only gave me the whip and walked away. Now I took the whip. I began beating the dog. I beat him so, I thought he could not live another day. But it had no effect! I started the other dogs. Still he did not move. He rolled over and over in the snow on his back but did not move on.
No, we could not get any work out of that dog!
And how much he ate! And how clever he was when he wanted to get some food!
We often had no dinner. Why? — you may ask. Spot had it instead of us.
III
But he did not take food only from us. He took food in all the places where he could get it. I cannot tell you how much we paid for meat, bacon and other good things that winter. And do you think we ate them? No, Spot ate them. The people very often saw him and came to get their money from us.
Why did we not kill him? — you may ask. Well, I can tell you that I tried to kill him. One day Steve came to me and said:
"It is enough. We must kill him."
I answered, "Yes, it is enough. We must finish with him."
So I took him into the forest, some distance from the other dogs. Here I stopped. I took my revolver. But then I looked into his eyes. And I tell you, I felt I could not kill him. When I looked into those clever eyes I saw it was like killing a man. He also looked into my eyes. I thought these eyes spoke to me. They said: "You hate me, but you cannot kill me." Do you know what I did? I went back to Steve and told him, "I cannot kill that dog." Steve laughed and said, "I think I can do it." In two or three days he took Spot into the forest. But he came back telling me he could not kill the dog. "He has such clever eyes," said Steve.
IV
As we could not kill him, we tried to sell him. He looked a good dog, so people were glad to buy him. Very soon we sold him to the police1 for seventy-five dollars. We went to the North and the policemen went to the South—so we thought—good-bye, old Spot! 1 can tell you we were glad! Six days passed. But in the morning of the seventh day he was with us again. He came and started a terrible fight with the other dogs. In two days we sold him to an official courier. This time he came back in three days.
We were in Alaska the whole winter. We got some money for our work and we got some money for Spot. We sold him ten, twenty, thirty times. He always came back and nobody asked for the money. It was not difficult to sell him. He looked such a good dog. We sold him for as high as one hundred and fifty dollars, and we sold him for as low as twenty-five dollars. We sold him to hunters, we sold him to policemen, we sold him to doctors, we sold him to couriers; but he always came back. And at last a time came when everybody knew about Spot and nobody wanted to buy him.
V
But we could not have this dog with us. He ate our food, he did not work, he demoralized the other dogs.
It was necessary to do something. One day we were travelling in a boat down the Yukon. All our dogs were with us. I saw an island in front.
"Let us leave him on this island," I said to Steve.
"What a good idea!" answered Steve. "Yes, let us leave him on the island."
We began working energetically with our oars. Soon we came quite near the island. Spot was in the front part of the boat. Steve pushed him and in less than a second he was in the water. In another .second he was on the island and two seconds after that we were already far from him in the middle of the river. The current was very strong at this place.
Spot was standing on the island looking at us. He did not swim after us that time but he probably swam over to the bank later, because — when we came to Dawson — he was sitting near the river and waiting for us.
More than ten times we put him on steamers going down the Yukon.3 But always he got off them and came back to us in a day or two.
VI
One day Spot took a big piece of meat from Major Dinwiddie's house in Dawson City. But Major Dinwiddie saw him. Immediately he took his rifle and fired at Spot.
Do you think he killed him? Nothing of the kind! A policeman came and said to Major Dinwiddie, "You must pay five dollars for using fire-arms in the city." Major Dinwiddie paid five dollars for using fire-arms in the city and Steve and I paid fifty dollars for the meat. Meat stood high at Dawson that year.
One day we were on the Yukon in the month of January. This was near Dawson City. The ice was three feet thick but there were some water holes in it. Well, and Spot fell through a water hole. The current carried him down. "This is the end of Spot," I said to myself. But three hundred feet below was another big water hole. And what do you think Spot did? He got out there, shook himself and immediately started a fight with a big Newfoundland dog which was standing on the bank.
But one day Spot went away from us. And he did not come back for two months. This is how it was. We were in a far-off place in Alaska and we had no more food. Spring was near and we were waiting for the river to open. We were terribly hungry and we decided to eat our dogs. And then Spot ran away. Day after day we sat up waiting for him. But he did not come back and we ate all the other dogs. And now let me tell you how he came back. You know what it is when a big river opens in spring. Millions of tons of ice go up and down in the water. And in the middle of the river we suddenly saw Spot! We thought it was clear he could not come to us. He did not have a chance in a million. But in a moment we saw him jumping over the ice towards us. More than twenty times he fell into the water and more than twenty times he got out again. And at last he was on the bank beside us.
VII
In a day or two the river was quite free from ice. We put our boat into the water and started for Dawson City. Of course we did not take Spot. We left him on the bank. But what do you think was the first thing we saw in Dawson? It was Spot — sitting on the bank and waiting for us.
At last I thought it was enough. I said nothing to Steve. I just wrote him a note saying good-bye. Then I took my things and went away. I tell you that Spot was on my nerves.
I brought some money home and for a time lived happily. Steve wrote me a letter. It was not a friendly letter: he said he was very angry with me. He said he was angry because of Spot.
A year passed. And then one fine morning I came out into the garden and what do you think I saw? Spot — tied to a tree and looking at me with his clever eyes.
"How did he come here?" I asked myself. I looked to the right and I looked to the left. And then I .saw Steve — my old friend Steve, running away from me. I did not stop him.
My wife is a very kind woman. She gave Spot some food. He thanked her immediately by killing her cat. Three days ago Spot got into Mr. Harvey's hen-house (Mr. Harvey is our great friend) and killed twenty hens. Now I must pay for them. Yesterday, because of Spot, I quarrelled with my wife.
I never thought Stephen Mackay could do such a thing. But now I see what he can do. No, I cannot even hear his name! I may kill him if I see him again!

Результаты (украинский) 1:

Я ненавиджу Стівен Макей зараз. Якщо я бачу його знову, я може вбити його. І думаю, що мій найкращий друг лише кілька років тому!Але дозвольте мені розповісти свою історію вам з самого початку. Цієї осені ми почали дуже пізно для подорож на Клондайк. Нас було мало часу, і це було важко купити собак. Ми заплатили близько ста доларів за кожний собака. І серед цих собак ми отримали Spot. Ми заплатили ще більше за нього, ніж для інших собак. Ми заплатили сотні й десять доларів для нього.Він виглядав дуже гарна собака. Я сказав, 'подивився тому, що ми незабаром побачив, що він не був дійсно гарна собака. Він тільки виглядали добре. Він був великим, і він мав красиву шкіру білого і коричневого. І на цій шкірі був великий чорної плями. Ось чому ми назвали його місце. Він був сильний! І ви могли бачити в його очах, він був розумний! Я думаю, що він можливо був сильний і півслова собака у всіх Аляски.Але він не використовував свої сили. Це правда, що він використовував його інтелекту. Але він не використовувати його в правильному напрямку. Ви побачите, трохи пізніше, як він використовував його.IIГоловним про місце був такий: він не працює! Ми побачили, що перший раз, коли ми ставимо йому в збруї. Це було схоже на це. Це був час, щоб почати. Стів дав сигнал. Всі собаки почав розтягуватися. Тільки місці стояв ще. Стів доторкнувся до нього з батогом. Місце не рухатися. Стів доторкнувся до нього батогом знову, на цей раз трохи сильніше. Це не подіяло! Місці стояв, де він був. Тепер Стів дуже розсердився і дав йому добре. Але ще місці стояв ще досить.В одну мить я підійшов до Стів."Чому ви його побиття собака?" Я запитав його.Нічого не сказав Стів.' Він тільки дав мені батогом і пішов геть. І ось вдруге взяв батіг. Я почав, побиття собака. Я бити так, я думав, що він не міг жити, інший день. Але це не подіяло! Я почав іншими собаками. До цих пір він не рухалися. Він звернув знову і знову в снігу на спині, але не рухатися далі.Ні, ми не могли б отримати будь-яку роботу з що собака!І скільки він їв! І наскільки продуманим він коли він хотів би отримати деякі їжа!Ми часто обідали немає. Чому? — Ви можете запитати. Spot, якби замість нас.IIIАле він не приймати їжу тільки у нас. Він узяв їжі у всіх місцях, де він міг би отримати його. Я не можу сказати вам, скільки ми заплатили за м'ясо, бекону та інших хороших речей, що взимку. І як ви думаєте, ми їли їх? Ні, пляма їли їх. Люди дуже часто бачив його і прийшов, щоб отримати свої гроші від нас.Чому ми не вбив його? — Ви можете запитати. Ну, я можу сказати вам, що я намагався вбити його. Одного разу Стів прийшов до мене і сказав:"Це досить. Ми повинні вбити його."Я відповів: "так, це досить. Ми повинні закінчити з ним».Так що я взяв його в ліс, деякі з іншими собаками. Тут я зупинився. Я взяв мій револьвер. Але потім я подивився йому в очі. І я кажу вам, я відчував, що я не міг вбити його. Коли я дивився на ці розумні очі, я бачив, це було схоже на вбивство людини. Він також подивився в мої очі. Я думав, ці очі заговорила мене. Вони сказали: "ти ненавидиш мене, але ви не можете вбити мене". Ви знаєте, що я зробив? Я повернувся до Стів і сказав йому: "Я не можу вбити що собака". Стів розсміявся і сказав, "Я думаю, я можу це зробити". У два-три дні він взяв місці в лісі. Але він прийшов ще говорив мені, що він не міг вбити собака. "Він має такі розумні очі," сказав Стів.IVЯк ми не могли вбити його, ми намагалися продати його. Він був гарний собака, такий люди були раді купити його. Дуже скоро ми продав його за police1 сімдесят п'ять доларів. Ми пішли на північ і поліцейських пішов на південь — тому ми — добре-до побачення, старому місці! 1 можу вам сказати, ми були раді! Шість днів минуло. Але в першій половині дня сьомого дня він був з нами знову. Він прийшов і почав серйозної сварки з іншими собаками. Два дні ми продали його до офіційного кур'єра. На цей раз він повернувся в три дні.Ми були на Алясці всій зиму. Ми отримали гроші для нашої роботи, і ми отримали деякі гроші на місці. Ми продали його десять, двадцять, тридцять разів. Він завжди повернувся, і ніхто не запитував за гроші. Це було не важко продати його. Він виглядав гарна собака. Ми продали його так високо, як двохсот п'ятдесяти доларів, ми продали його для як низько як двадцять п'ять доларів. Ми продали його мисливцям, ми продали його до міліціонерів, ми продали його до лікарів, ми продали його до Кур'єри; але він завжди повернувся. І нарешті прийшов на час, коли всі знали про місце, і ніхто не хотів купити його.VАле ми не могли цю собаку з нами. Він їв нашої їжі, він не працював, він деморалізовані іншими собаками.Необхідно було зробити щось. Одного разу ми їхали на човні вниз на Юкон. Всі наші собаки були з нами. Я побачив острів в передній."Давайте залишимо йому на цьому острові," я сказав Стів."Яка гарна ідея!" відповів Стів. "Так, давайте залишимо йому на острові".Ми почали працювати енергетично з нашими весла. Незабаром ми прийшли зовсім поряд з островом. Місце було в передній частині човна. Стів відштовхнув його, і менш ніж за секунду, він був у воді. В іншому .second, він був на острові і дві секунди після цього ми вже були далекі від нього в середині річки. Струм був дуже сильним на цьому місці.Місці стояв на острові, дивлячись на нас. Він не плавати після нас того часу, але він напевно плавав над в банк пізніше, тому що, коли ми прийшли до Доусон — він сидить біля річки і чекає на нас.Більш ніж десять разів ми покласти його на пароплавів, спускаючись на Yukon.3, але завжди він отримав від них і повернувся до нас через день чи два.VIОдного разу місце взяв великий шматок м'яса з майора Dinwiddie будинку в місті Dawson. Але майор Dinwiddie бачив його. Відразу ж він узяв його з гвинтівки танків та місце.Як ви думаєте, він вбив його? Нічого подібного! Поліцейський прийшов і сказав, щоб майор Dinwiddie, "ви повинні заплатити п'ять доларів для використання вогнепальної зброї в місті." Основні Dinwiddie виплачується п'ять доларів для використання вогнепальної зброї у місті і Стів і я заплатив п'ятдесяти доларів для м'яса. М'ясо стояв високий в Доусон того ж року.Один день ми були в Юконі в січні. Це було близько Доусон-Сіті. Лід був трьох футів товщиною, але були деякі отвори вода в ньому. Ну а плашкові впала через отвір водою. Поточний несли його вниз. "Це кінець місці", сказав я собі. Але триста метрів нижче був ще один великий отвір водою. І що ви думаєте, пляма зробив? Він отримав там, похитав сам і відразу ж почав боротьба з великою собакою Ньюфаундленд, який стояв на березі.Але одного разу місці пішов від нас. І він не прийшов назад протягом двох місяців. Це, як це було. Ми були далекі місце на Алясці, і ми мали немає більше їжі. Навесні було близько, і ми чекали для river відкрити. Ми були дуже голодні, і ми вирішили харчуватися наші собаки. А потім пляма втік. День за днем ми сів на нього чекали. Але він не повернувся, і ми їли іншими собаками. А тепер дозвольте мені розповісти вам, як він повернувся. Ви знаєте, що це таке, коли велика річка відкриває весну. Мільйони тонн льоду йти вгору і вниз у воді. І в середині річки ми раптом побачив місці! Ми думали, було ясно, що він не міг прийти до нас. Він не мав шанс на мільйон. Але в даний момент ми побачили його стрибки через лід по відношенню до нас. Понад двадцять разів він упав у воду і більш ніж двадцять разів він дістав знову. І нарешті, він був на березі поруч з нами.VIIЧерез день чи два річки був досить вільним від льоду. Ми ставимо наш катер у воду і почали Доусон-Сіті. Звичайно, ми не брати Spot. Ми залишили його на березі. Але те, що ви думаєте було перше, що ми бачили в Доусон? Це було місце — сидять на банку та нас чекає.Нарешті, я думав, цього було достатньо. Я нічого не сказав до Стів. Я тільки що написала його записку тихо прощатися. Потім я взяв мої речі і пішов геть. Кажу вам, що місце було мені на нерви.Я приніс додому гроші і час жив радісно. Стів написала мені листа. Це був не дружній лист: він сказав, що він був дуже сердитий на мене. Він сказав, що він був сердитий через Spot.Минув рік. І тоді один прекрасний ранок я вийшов в саду і робити те, що ви думаєте, я побачив? Місце — прив'язаний до дерева і дивилися на мене з його розумні очі."Як він прийшли тут?" Я запитав себе. Я подивився, праворуч, і я подивився ліворуч. І тоді я .saw Стів-мій старий друг Стів, тікав від мене. Я не зупинити його.Моя дружина це дуже доброю жінкою. Вона дала Spot їжу. Він подякував їй відразу, убивши свого кота. Три дні тому місці потрапив в пан Харві курнику (г-н Харві це наш великий друг) і вбили двадцять курей. Тепер я повинен платити за них. Вчора через місце, я сварилися з моєю дружиною.Я ніколи не думав, Стівен Макей може зробити таку річ. Але тепер я бачу, що він може зробити. Ні, я навіть не можу почути його ім'я! Я може вбити його, якщо я бачу його знову!

Результаты (украинский) 2:

Я ненавиджу Стівен Маккей прямо зараз. Якщо я побачу його знову, я можу вбити його. І думати , що він був моїм найкращим другом всього лише кілька років тому!
Але дозвольте мені розповісти мою історію до вас з самого початку. Цієї осені ми почали дуже пізно для Клондайку. У нас було мало часу , і це було важко купити собак. Ми заплатили близько ста доларів за кожну собаку. І серед цих собак ми отримали Spot. Ми заплатили навіть більше для нього , ніж для інших собак. Ми заплатили сто десять доларів за нього.
Він виглядав дуже хорошу собаку. Я кажу «подивився» , тому що ми незабаром побачили , що він був не дуже хороша собака. Він тільки виглядав добре. Він був великий і у нього був прекрасний білий і коричнева шкіра. І на цій шкірі був великий чорна пляма. Ось чому ми назвали його Пляма. Він був сильний! І ви могли бачити в його очах , він був розумний! Я думаю , що він був , мабуть , найсильнішим і геніальний собака у всій Алясці.
Але він не використовував свою силу. Це правда , він використовував свій інтелект. Але він не використовував його в правильному напрямку. Ви побачите трохи пізніше , як він використовував його. II Основна річ про Плями була така: він не працював! Ми бачили , що перший раз , коли ми посадили його в джгуті. Це було схоже на це. Прийшов час , щоб почати. Стів дав сигнал. Всі собаки почали тягнути. Тільки пляма зупинилося. Стів торкнувся його з батогом. Пляма не рухався. Стів знову доторкнувся до нього з батогом, на цей раз трохи сильніше. Це не мало ніякого ефекту! Пляма стояв , де він був. Тепер Стів отримав дуже розсердився і дав йому добре. Але все - таки Пляма стояв зовсім нерухомо. В даний момент я підійшов до Стіва. "Чому ти бити собаку?" Я запитав його. Стів нічого не сказав ". Він тільки дав мені батіг і пішов геть. Тепер я взяв батіг. Я почав бити собаку. Я бив його так, я думав , що він не міг прожити ще один день. Але це не мало ніякого ефекту! Я почав інших собак. Тим НЕ менше він не рухався. Він перекинувся і знову в снігу на спині , але не рухатися далі. Ні, ми не могли отримати будь-яку роботу з цієї собаки! А скільки вона з'їла! І який він розумний був , коли він хотів , щоб отримати деяку їжу! Ми часто не мали обід. Чому? - Ви можете запитати. Пляма було це замість нас. III Але він не приймав їжу тільки від нас. Він брав їжу в усіх тих місцях , де він міг би отримати його. Я не можу сказати вам , скільки ми заплатили за м'ясо, бекон і інші хороші речі , які взимку. І ви думаєте , ми з'їли їх? Ні, Пляма з'їв їх. Люди дуже часто бачив його і прийшли , щоб отримати свої гроші від нас. Чому ми не вбили його? - Ви можете запитати. Ну, я можу вам сказати , що я намагався вбити його. Одного разу Стів прийшов до мене і сказав: ". Досить Ми повинні вбити його." Я відповів: "Так, це досить Ми повинні закінчити з ним." . Так що я взяв його в ліс, на деякій відстані від іншого собаки. Тут я зупинився. Я взяв свій револьвер. Але потім я подивився йому в очі. І я кажу вам, я відчував , що я не міг його вбити. Коли я дивився в ці розумні очі я бачив , що це було схоже на вбивство людини. Крім того, він подивився мені в очі. Я думав , що ці очі говорили мені. Вони сказали: "Ти ненавидиш мене, але ти не можеш вбити мене." Ви знаєте , що я зробив? Я повернувся до Стіва і сказав йому: "Я не можу вбити цю собаку." Стів розсміявся і сказав: "Я думаю , що я можу це зробити." Через два-три дні він взяв Пляма в ліс. Але він повернувся розповідав мені , що він не міг убити собаку. "У нього такі розумні очі," сказав Стів. IV Як ми не могли вбити його, ми намагалися продати його. Він подивився хорошу собаку, щоб люди були раді купити його. Дуже скоро ми продали його до police1 за сімдесят п'ять доларів. Ми пішли на північ і поліцейські вирушили на південь-так ми думали-прощай, старий Пляма! 1 можна сказати , що ми були раді! Шість днів пройшло. Але вранці сьомого дня він знову був з нами. Він прийшов і почав жахливу бійку з іншими собаками. Через два дні ми продали його офіційним кур'єром. На цей раз він повернувся через три дні. Ми були на Алясці всю зиму. Ми отримали гроші за нашу роботу , і ми отримали трохи грошей для Spot. Ми продали йому десять, двадцять, тридцять разів. Він завжди повертався і ніхто не просив грошей. Це було не важко продати його. Він подивився таку гарну собаку. Ми продали його за настільки ж високо , як сто п'ятдесят доларів, і ми продали його за ціною двадцять п'ять доларів. Ми продали його мисливці, ми продали його поліцейським, ми продали його до лікарів, ми продали його кур'єрів; але він завжди повертався. І, нарешті , прийшов час , коли всі знали про пляму і ніхто не хотів купувати його. V Але ми не могли мати цю собаку з нами. Він їв нашу їжу, він не працював, він деморалізовані інших собак. Треба було що - то робити. Одного разу ми їхали в човні вниз по Юконі. Всі наші собаки були з нами. Я бачив острів попереду. "Давайте залишимо його на цьому острові," Я сказав Стів. "Яка гарна ідея!" відповів Стів. "Так, давайте залишимо його на острові." Ми почали енергійно працювати з нашими веслами. Незабаром ми підійшли зовсім близько до острова. Пляма було в передній частині судна. Стів штовхнув його і в менш ніж за секунду він знаходився у воді. В іншому .second він був на острові , і через дві секунди після того, що ми вже були далеко від нього в середині річки. Течія була дуже сильним в цьому місці. Пляма стояв на острові , дивлячись на нас. Він не плавав після того, як нам це час , але він , ймовірно , підплив до берега пізніше, тому що - коли ми прийшли до Доусона. - Він сидів на березі річки і чекає нас більш ніж в десять разів ми посадили його на пароплавах , що йдуть вниз Юкон .3 Але завжди він отримав від них і повернувся до нас в один день або два. VI одного разу пляма взяв великий шматок м'яса з дому майора Dinwiddie в Доусон - Сіті. Але майор Dinwiddie бачив його. Він відразу ж узяв гвинтівку і вистрілив в Spot. Як ви думаєте , він убив його? Нічого подібного! Поліцейський прийшов і сказав майор Дінвідді, "Ви повинні заплатити п'ять доларів за використання вогнепальної зброї в місті." Майор Dinwiddie заплатив п'ять доларів за використання вогнепальної зброї в місті і Стів і я заплатив п'ятдесят доларів за м'ясо. М'ясо високо стояло на Доусона в цьому році. В один прекрасний день ми були на Юконі в січні місяці. Це було недалеко від Доусон - Сіті. Лід був завтовшки в три фути , але були деякі отвори в ньому води. Ну, і спот упав через отвір води. Струм , стерпний його вниз. "Це кінець Spot," сказав я собі. Але триста футів нижче була ще одна велика діра води. І що ви думаєте Пляма зробив? Він встав там, струснув і тут же почав бійку з великою ньюфаундленд , який стояв на березі. Але в один прекрасний день Пляма пішов від нас. І він не повернувся в протягом двох місяців. Ось як це було. Ми були в далекому місці , на Алясці , і ми не мали більше їжі. Весна була поруч , і ми чекали річки , щоб відкрити. Ми були страшенно голодні , і ми вирішили з'їсти наших собак. А потім Пляма втік. День за днем ми сиділи на його чекали. Але він не повернувся , і ми з'їли всі інші собаки. А тепер дозвольте мені розповісти вам , як він повернувся. Ви знаєте , що це таке , коли велика річка відкривається навесні. Мільйони тонн льоду йдуть вгору і вниз в воді. А в середині річки ми раптом побачили пляма! Ми думали , що це було ясно , що він не міг прийти до нас. У нього не було шансу на мільйон. Але в даний момент ми побачили , як він стрибає по льоду до нас. Понад двадцять раз він впав у воду і більш ніж в двадцять разів він вийшов знову. І, нарешті , він був на березі поруч з нами. VII Через день або два річка була зовсім вільна від льоду. Ми ставимо наш човен у воду і почав в Доусон. Звичайно , ми не брали Spot. Ми залишили його на березі. Але що ви думаєте , було перше , що ми бачили в Доусон? Це було пляма - сидить на березі і чекає нас. Нарешті -то я думав , що це було досить. Я нічого не сказав Стів. Я просто написав йому записку , прощаючись. Тоді я взяв свої речі і пішов. Я кажу вам , що пляма було мені на нерви. Я приніс гроші додому і деякий час жили щасливо. Стів написав мені листа. Це було не дружнє лист: він сказав , що він був дуже злий на мене. Він сказав , що він був злий через - Spot. Пройшов рік. А потім в один прекрасний ранок я вийшов в сад і що ви думаєте , що я бачив? Пляма - прив'язали до дерева і дивиться на мене своїми розумними очима. "Як же він прийшов сюди?" Я запитав себе. Я подивився праворуч , і я подивився наліво. А потім я .saw Стів - мій старий друг Стів, тікаючи від мене. Я не зупинити його. Моя дружина дуже добра жінка. Вона дала Пляма трохи їжі. Він подякував їй негайно, вбиваючи свою кішку. Три дні тому Пляма потрапив в курнику містера Харві (г - н Харві є нашим великим другом) і вбили двадцять курей - несучок. Тепер я повинен платити за них. Вчора, з - за плями, я посварився з дружиною. Я ніколи не думав , що Стівен Маккей міг зробити таку річ. Але тепер я бачу , що він може зробити. Ні, я не можу навіть чути його ім'я! Я можу вбити його , якщо я побачу його знову!

Результаты (украинский) 3:

Я%20ненавидіти%20Стівен%20Маккей%20зараз.%20Якщо%20I%20Див.%20йому%20знову%20I%20 травня%20вбити%20його.%20а%20до 20% думають%20,%20він%20був%20мій%20 найкращих%20друг%20лише%20а%20кілька%20 років%20тому!%5 EBut%20нехай%20мене%20розповісти%20мій%20розповідь%20до 20% ви%20від 20% до 20%. %20,%20осінь%20ми%20почали%20дуже%20пізно%20для%20в%20Клондайком.%20Ми%20мали%20мало%20час%20а%20його%20був%20важко%20до 20% купують%20собак.%20Ми%20платних%20про%20один%20сотні%20 доларів%20для%20кожного%20пса.%20а%20серед%20ці%20собак%20ми%20отримали 20% місці.%%%%A