Living by the Sword When Cristina S

Living by the Sword


When Cristina Sanchez told her parents that she wanted to become a bullfighter instead of a hairdresser,they weren't too pleased. But when she was eighteen her parents realised that she was serious and sent her to a bullfighting school in Madrid,where she trained with professionals. Since last July,Sanchez has been the most successful novice in Spain and is very popular with crowds. After brilliant performances in Latin America and Spain earlier this year,Sanchez has decided that she is ready to take the test to become a matador. Out of the ring,Sanchez does not look like a matador. She is casually elegant,very feminine and wears her long blond hair loose. She seems to move much more like a dancer than an athlete,but in the ring she is all power. When she was fourteen,Sanchez's father warned her that the world of bullfighting was hard enough for a man and even harder for a woman. It seems he is right. "It really is a tough world for a woman",says Sanchez. "You start with the door shut in your face. A man has to prove himself only once,whereas I have had to do it ten times just to get my foot in the dor". In perhaps the world's most masculine profession,it would seem strange if Sanchez had not met problems. But even though Spanish women won the legal right to fight bulls on equal terms with men in 1974,there are still matadors like Jesulin de Ubrique who refuse to fight in the same ring as her. Sanchez lives with her family in Parla,south of Madrid. Her family is everything to her and is the main support in her life. "My sisters don't like bullfighting,they don't even watch it on TV,and my mother would be the happiest person in the world if I gave it up. But we get on well. Mum's like my best friend". When Sanchez is not fighting she has a touch fitness routine-running,working out in the gym and practising with her father in the afternoon. By nine she is home for supper,and by eleven she is in bed. She doesn't drink,smoke and socialise. "You have to give up a lit",says Sanchez. "It difficult to meet people,but it doesn"t worry me-love does not arrive because you look for it". Sanchez spends most of year travelling:in summer to Spanish and French bullfights and in winter to Latin America. Her mother dislikes watching Sanchez fight,but goes to the ring when she can. If not,she waits at home next to the telephone. Her husband has had to ring three times to say that their daughter had been injured,twice lightly in the leg and once seriosly in the stomach. After she has been wounded,the only thing Sanchez thinks about is how quickly she can get back to the ring. "It damages your confidence",she says"but it also makes you mature. It's just unprofessional to be injured. You cannot let it happen". Sanchez is managed by Simon Cases,who says,"At the moment there is no limit to where she can go. She has a champion's mentality,as well as courage and technique".

Результаты (украинский) 1:

Живе від меча When Cristina Sanchez told her parents that she wanted to become a bullfighter instead of a hairdresser,they weren't too pleased. But when she was eighteen her parents realised that she was serious and sent her to a bullfighting school in Madrid,where she trained with professionals. Since last July,Sanchez has been the most successful novice in Spain and is very popular with crowds. After brilliant performances in Latin America and Spain earlier this year,Sanchez has decided that she is ready to take the test to become a matador. Out of the ring,Sanchez does not look like a matador. She is casually elegant,very feminine and wears her long blond hair loose. She seems to move much more like a dancer than an athlete,but in the ring she is all power. When she was fourteen,Sanchez's father warned her that the world of bullfighting was hard enough for a man and even harder for a woman. It seems he is right. "It really is a tough world for a woman",says Sanchez. "You start with the door shut in your face. A man has to prove himself only once,whereas I have had to do it ten times just to get my foot in the dor". In perhaps the world's most masculine profession,it would seem strange if Sanchez had not met problems. But even though Spanish women won the legal right to fight bulls on equal terms with men in 1974,there are still matadors like Jesulin de Ubrique who refuse to fight in the same ring as her. Sanchez lives with her family in Parla,south of Madrid. Her family is everything to her and is the main support in her life. "My sisters don't like bullfighting,they don't even watch it on TV,and my mother would be the happiest person in the world if I gave it up. But we get on well. Mum's like my best friend". When Sanchez is not fighting she has a touch fitness routine-running,working out in the gym and practising with her father in the afternoon. By nine she is home for supper,and by eleven she is in bed. She doesn't drink,smoke and socialise. "You have to give up a lit",says Sanchez. "It difficult to meet people,but it doesn"t worry me-love does not arrive because you look for it". Sanchez spends most of year travelling:in summer to Spanish and French bullfights and in winter to Latin America. Her mother dislikes watching Sanchez fight,but goes to the ring when she can. If not,she waits at home next to the telephone. Her husband has had to ring three times to say that their daughter had been injured,twice lightly in the leg and once seriosly in the stomach. After she has been wounded,the only thing Sanchez thinks about is how quickly she can get back to the ring. "It damages your confidence",she says"but it also makes you mature. It's just unprofessional to be injured. You cannot let it happen". Sanchez is managed by Simon Cases,who says,"At the moment there is no limit to where she can go. She has a champion's mentality,as well as courage and technique".

Результаты (украинский) 3:

Життя меч


, коли Крістіна Санчес розповів її батьків, що вона хотіла стати тореадора замість перукаря, вони були не дуже приємно. Але коли вона була 18 батьків зрозуміла, що вона серйозно і відправила її до корида школи в Мадриді, де вона навчала з професіоналами. Оскільки у липні минулого рокуСанчес був найуспішнішим новачком в Іспанії та користується великою популярністю серед натовпу. Після блискучого виступу в Латинській Америці та Іспанії на початку цього року,Санчес вирішив, що вона готова взяти на себе випробування для того, щоб стати matador. Рингу,Санчес не схожий на matador. Вона недбало елегантний,дуже жіночний і носить її довгих світлим волоссям.Вона наче рухатися куди більш як у танцівниць, ніж спортсмена, але в рингу вона влади усіх рівнів. Коли їй виповнилося чотирнадцять,Санчес батька її попереджала про те, що світ корида важко було достатньо для чоловіка і ще важче за жінкою. Схоже, він має рацію. "Це дійсно є міцним світу для жінки", говорить Санчес. "Ви почнете з двері в обличчя. Людина має проявити себе лише раз,А у мене не було це робити в десять разів просто, щоб мої ноги в dor'. В, мабуть, найбільш чоловічий спеціальності,здавалося б дивно, якби Санчес не зустрічалася проблем. Але навіть якщо іспанська жінок виграв законного права на бій биків нарівні з чоловіками, у 1974 році, ще матадори зустрінуться обличчям до як Jesulin de Ubrique, які відмовляються боротися в однакові кільця, як її.Санчес живе зі своєю родиною на Parla,південь Мадрид. Її сім'я є все для того, щоб її і є основним підтримку в її житті. "Мої сестри не подобається корида,вони навіть не по телебаченню, мама буде найщасливішу людину у світі, якби я відмовилися. Але ми добре уживаються. Мамин подобається моя найкраща подруга". Коли Санчес не веде боротьбу, вона має сенсорний фітнес рутини переголосування,Відпрацювання в спортзал і практикуючих з батьком в другій половині дня. За дев'ять вона додому на вечерю,а також одинадцять вона в ліжку. Вона не пити, курити і поспілкуватися. 'Потрібно відмовитися від запалили", говорить Санчес. "важко зустріти людей, але ніяким чином не"t хвилюватися мені любов не приїде, оскільки ви будете шукати його". Санчес витрачає більшу частину року подорожі:У літній період французької bullfights і взимку на Латинську Америку. Її мама не любить дивитися Санчес боротьби, але йде на ринг, коли вона може. Якщо не,вона чекає вдома поруч з телефону. Чоловік повинен був кільце тричі, щоб сказати, що їх дочка був травмований,двічі легенько у ногу і один раз щомісячно поступає в шлунку. Після неї був поранений,Єдине Санчес думає про це, наскільки швидко вона може повернутися на ринг. "Це шкодить вашому впевненості', - говорить", але воно також дозволяє вам зрілим. Це просто непрофесійних бути травми. Ви не можете попустив'. Санчес управляється Саймон випадків, який говорить", на даний момент немає межі, де вона може пройти. Вона має чемпіонський менталітет,а також мужність і техніка".