I realized how cruel life can be fo

I realized how cruel life can be for an unattractive child when everybody in my class was invited to a tenth birthday barbecue on the beach. Everybody, that is, except for me. At first I thought there had been a mistake and that my invitation had been lost. But when I made inquiries to the hostess, she didn’t beat about the bush: “Sorry, Susie. You are too fat to wear a swimsuit on the beach and you can’t see without those horrible glasses anyway”.
I went home and cried for hours. My mother was ready with comforting cuddles, yet even she couldn’t bring herself to reassure me I was lovely. I used to spend a long time staring at my brothers and twin sisters and feeling extremely hard done by.
The chip that was developing on my shoulder became obvious in my aggressive manner. This, of course, only made things worse. Tea invitations stopped, I walked home from school alone and often found drawings that looked like me in the classroom wastepaper bin. I hated everyone because everyone seemed to hate me.
When I was 14, my mother decided that I should go to the church youth club. I stood alone watching the dancing, feeling embarrassed, ugly and awkward. Then a miracle happened.
A skinny boy called Peter, with glasses and spots, asked me to dance. He also had a brace on his teeth. We didn’t talk much but he asked if I would be there the following week. I have to credit Peter with changing my life. He stopped me feeling hideous.

Результаты (украинский) 1:

Я реалізовані жорстокою життя може бути непривабливою дитини, коли все в моєму класі був запрошений на десятий день народження барбекю на пляжі. Все, що за винятком для мене. Спочатку я подумав, що було помилкою і що моє запрошення була втрачена. Але коли я зробив запити до господині, вона не навколо цього ходити: "Вибачте, Сьюзі. Ви занадто товста надягти купальник на пляжі, і ви не можете бачити без тих жахливих окуляри все одно". Я пішов додому і закричав протягом кількох годин. Моя мати була готова з втішний обійми, але навіть вона не міг принести себе щоб переконати мене, я була прекрасною. Я використав витратити довго дивився на мої брати і сестри-близнюки і почуття вкрай складно зробити.Чіп, який розвивається на моє плече стали очевидними мій агресивній манері. Це, звичайно, тільки стає гірше. Чай запрошення зупинився, я пішов додому зі школи поодинці і часто малюнки, які дивилися, як мене в класі wastepaper Бен. Я ненавидів всім, тому що здавалося, всі ненавидять мене. Коли мені було 14, моя мати вирішив, що я повинен йти до церкви молодіжний клуб. Я лишився в силі поодинці, спостерігаючи, танці, відчуваю себе ніяково, потворні і ніяково. А потім сталося диво. Худий хлопчика, що зветься Петром, окуляри і плями, запитав мене танцювати. Він також мав фігурну дужку на зубах. Ми не говорити багато, але він запитав, якщо я був би там наступного тижня. Я кредит Пітер з зміну мого життя. Він зупинив мене почуття огидним.

Результаты (украинский) 3:

Я зрозуміла, як спершу знущається жорстоко можна на якийсь некрасивий дитину, коли кожен клас, в якому я був запрошений на десятий день народження барбекю на пляжі. Всі, що, крім мене. Я спочатку думала було помилкою, що моє запрошення було втрачено. Але коли я зроблені експертні запити господиня, вона не обіграв про Буш: "вибачте, художниця Сьюзі Мелліна стверджує.Ви надто жир надягти купальник на пляжі і ви не можете побачити без тих жахливих окуляри все одно" .
я пішов додому і плакала годинами. Моя мама була готова із системою заспокійливого cuddles, але навіть вона не могла привести заспокоюють себе я був рухливою. Я довго дивилася на моїх братів і сестер-близнюків і відчуття надзвичайно важко робити.
Інтегральна схема, що був у розвиток на мої плечі стало очевидним у моєму агресивній манері. Це, звичайно, тільки погіршити ситуацію. Чай, я ходив запрошення зупинився лише зі школи додому і часто зустрічається малюнки, виглядав мені в класі рнбо до кошика. Я ненавидів кожен через усім здавалося ненавидять мене.
коли мені було 14 років, моя мама вирішила, що я піду до церкви молодіжного клубу.Я стояв на самоті дивлюся на танці, відчуття бентежила, негарно і незручно. Потім сталося диво.
на худий хлопчика покликав Петро, з окулярами питав у мене і плями, танцювати. Він також мав ремінець на зуби. Але ми не говоримо він запитав, чи я не буде на наступному тижні. Я до кредитних Пітер зі зміною мого життя. Він перестав мене відчуття потворний.